← Назад до змісту
Дослідження початку й кінця
Розділ 11 — пурвапаракотіпарікша
11.1
«Чи пізнається початкова межа?» — Великий Мудрець відповів: «Ні», бо самсара безпочаткова-й-безконечна — немає в неї ні початку, ні кінця.
11.2
У того, хто не має ні початку, ні кінця, — звідки ж буде середина? Тому тут не мають сенсу послідовності «перше», «пізніше» й «одночасне».
11.3
Якби народження було першим, а старість і смерть — пізнішими, то народження було б без старості й смерті, і народжувався б безсмертний.
11.4
Якби народження було пізнішим, а старість і смерть — спочатку, то як могли б ненародженого спіткати старість і смерть — без причини?
11.5
І не випадає, щоб старість-і-смерть та народження були одночасні, бо той, хто народжується, тоді б помирав, і обидва були б без причини.
11.6
Там, де не мають сили ці послідовності — «перше», «пізніше» й «одночасне», — навіщо ж розгортають у словесних побудовах те народження й ту старість-і-смерть?
11.7
Наслідок і причина, ознаковане й ознака, відчуття й той, хто відчуває, — і які б не були ще речі —
11.8
не існує початкової межі — не тільки самсари, але й у всіх взагалі сущих не існує початкової межі.
Санскритський оригінал: GRETIL, Nāgārjuna: Mūlamadhyamakakārikā (введення Douglas Bachman, ред. Richard Mahoney)