← Назад до змісту
Дослідження руху
Розділ 2 — ґатаґатапарікша
2.1
Пройдене вже не проходять, непройдене — так само не проходять; а поза пройденим і непройденим — і те, що проходиться зараз, не проходять.
2.2
Де рух, там і проходження; а оскільки він — у тому, що проходиться зараз, не в пройденому й не в непройденому є рух, — отже, проходження — у тому, що проходиться зараз.
2.3
Як же можливе проходження того, що проходиться зараз, коли «те, що проходиться» без проходження взагалі неможливе?
2.4
У того, хто твердить, що «те, що проходиться зараз» має [своє] проходження, випливає «те, що проходиться» без проходження, — адже воно [нібито] проходиться [саме по собі].
2.5
Якщо «те, що проходиться зараз» має проходження, випливає подвоєння проходження: одне — те, завдяки якому воно є «тим, що проходиться», і друге — саме проходження в ньому.
2.6
Якщо випливає подвоєння проходження, випливають і два того, хто проходить, адже без того, хто проходить, проходження неможливе.
2.7
Якщо без того, хто проходить, проходження неможливе, то за відсутності проходження — звідки ж візьметься той, хто проходить?
2.8
Той, хто проходить, не проходить; так само не проходить і той, хто не проходить; а хто ж третій, відмінний від того, хто проходить, і від того, хто не проходить, — міг би проходити?
2.9
Як узагалі можна твердити, що «той, хто проходить, — проходить», коли без проходження той, хто проходить, узагалі неможливий?
2.10
У того, хто обстоює тезу «той, хто проходить, — проходить», випливає той, хто проходить, без проходження — бо він прагне проходження для того, хто проходить.
2.11
Випливає подвоєння проходження, якщо той, хто проходить, проходить: одне — те, завдяки якому він зветься «тим, хто проходить», і друге — те, що він, вже будучи ним, ще й проходить.
2.12
У пройденому не починають проходити, у непройденому — також не починають проходити; і в тому, що проходиться зараз, не починають — то де ж тоді починають проходити?
2.13
До початку проходження немає ні того, що проходиться зараз, ні пройденого, в яких могло б розпочатися проходження; а в непройденому — звідки ж узятися проходженню?
2.14
Що таке пройдене, що таке те, що проходиться зараз, що таке непройдене — як їх узагалі розрізнити, коли самий початок проходження жодним чином не видно?
2.15
Той, хто проходить, не може зупинитися; так само не може зупинитися і той, хто не проходить; а хто ж третій, відмінний від того, хто проходить, і від того, хто не проходить, — міг би зупинитися?
2.16
Як узагалі можна твердити, що «той, хто проходить, — може зупинитися», коли без проходження той, хто проходить, узагалі неможливий?
2.17
Не зупиняється [рух] ні з того, що проходиться зараз, ні з пройденого, ні з непройденого; адже проходження, його початок і його припинення — однакові [за природою щодо цього аналізу].
2.18
«Саме проходження і є тим, хто проходить» — так не годиться [казати]; «той, хто проходить, є чимось зовсім іншим від проходження» — так теж не годиться.
2.19
Бо якби саме проходження й було тим, хто проходить, випливала б тотожність діяча і дії.
2.20
А якби той, хто проходить, уявлявся як щось зовсім інше від проходження, було б проходження без того, хто проходить, і той, хто проходить, — без проходження.
2.21
Якщо двох [речей] не вдається ствердити ні через тотожність, ні через відмінність, то як же їх узагалі вдасться ствердити?
2.22
Тим проходженням, яким той, хто проходить, зветься «тим, хто проходить», — цим проходженням він не проходить; адже до проходження його немає, а [має ж] хтось [і] щось проходити.
2.23
Тим проходженням, яким той, хто проходить, зветься «тим, хто проходить», — іншого, відмінного від нього, він не проходить; адже в одному й тому самому, хто проходить, два проходження неможливі.
2.24
Дійсно сущий той, хто проходить, не проходить проходження трьох видів; і так само не сущий той, хто проходить, не проходить проходження трьох видів.
2.25
Той, хто є водночас сущим і не сущим, не проходить проходження трьох видів; отже, ні проходження, ні того, хто проходить, ні того, що має бути пройдене, — немає.
Санскритський оригінал: GRETIL, Nāgārjuna: Mūlamadhyamakakārikā (введення Douglas Bachman, ред. Richard Mahoney)