← Назад до змісту
Дослідження дії та діяча
Розділ 8 — кармакаракапарікша
8.1
Справжній діяч справжньої дії не творить, як і несправжній діяч несправжньої дії не прагне здійснити.
Тут Нагарджуна починає розбір через дихотомію: діяч може бути або вже-справжнім (садбгута — реально існуючим, наявним як завершена сутність), або несправжнім (асадбгута — неіснуючим, ще-не-сущим). Те саме стосується дії.
Перша половина строфи: якщо діяч уже є справжнім, повністю наявним як діяч, — то він уже готовий, завершений, йому нічого не лишається творити. Дія, яка вже є справжньою, теж уже здійснена — її не треба творити. Тобто якщо обидва вже існують самостійно, акт творення зайвий: нема чого додавати до того, що вже є.
Друга половина: якщо ж діяч несправжній (його як такого нема), то нема кому діяти; а несправжньої дії (якої нема) — нема чого прагнути здійснити. З нічого нічого й не виходить.
Логіка така ж, як у попередніх розділах ММК про рух чи про того, хто йде: якщо «той, хто йде» вже є тим, хто йде, — рух йому не потрібен (він уже є); якщо ж його ще нема — рух не має суб’єкта. Так Нагарджуна показує, що ні діяч, ні дія не можуть бути встановлені як самосущі — вони існують лише у взаємозалежності, що і прозвучить у строфі 12: пратітя караках карма...
8.2
У справжнього немає дії — і дія тоді була б без діяча, у справжнього немає дії — і діяч тоді був би без діла.
8.3
Якщо несправжній діяч творить несправжню дію, то дія була б безпричинною, і діяч був би безпричинним.
8.4
За відсутності причини не існує ні наслідку, ні підстави, а за їх відсутності не існує ні дії, ні діяча, ні засобу.
8.5
Якщо неможливі дія та інше — не існує ні чесноти, ні нечестя, а за відсутності чесноти й нечестя не існує плоду, що з них народжується.
8.6
За відсутності плоду не годиться шлях ані до звільнення, ані до неба, і випливає марність усіх дій.
8.7
Діяч, що є водночас справжнім і несправжнім, не творить того, що водночас справжнє й несправжнє, бо як можуть в одному поєднатися справжнє й несправжнє, що взаємно суперечать одне одному?
8.8
Справжнім діячем не твориться несправжнє, і несправжнім не твориться справжнє, адже діячем, що є водночас тим і тим, постають усі ті самі вади.
8.9
Ані несправжньої, ані справжньої, ані справжньої-й-несправжньої водночас дії не творить діяч — з тих самих причин, що були названі вище.
8.10
Ані справжньої, ані справжньої-й-несправжньої водночас дії не творить і несправжній діяч — з тих самих причин, що були названі вище.
8.11
Діяч, що є водночас справжнім і несправжнім, не творить дії — ані справжньої, ані несправжньої, і це слід зрозуміти з тих самих причин, що були названі вище.
8.12
У залежності від дії постає діяч, і у залежності від діяча постає дія — іншої підстави для їх здійснення ми не вбачаємо.
8.13
Так само слід розуміти й привласнення — через відкинення дії та діяча; а решту сущого слід осягати за зразком дії та діяча.
Санскритський оригінал: GRETIL, Nāgārjuna: Mūlamadhyamakakārikā (введення Douglas Bachman, ред. Richard Mahoney)