Повчання Ваччхі про вогонь

Так я чув.

Одного разу Благословенний перебував у Саваттхі, в гаю Джети, в монастирі Анатхапіндіки.

Тоді мандрівний аскет Ваччхаґотта підійшов до Благословенного й обмінявся з ним привітаннями. Після ввічливої та дружньої розмови він сів збоку й запитав:

— Шановний Ґотамо, чи дотримуєтеся ви такого погляду: «Світ вічний; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо, я не дотримуюся погляду: «Світ вічний; лише це істина, все інше — хибне».

— Тоді чи дотримуєтеся ви погляду: «Світ не вічний; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо, я не дотримуюся такого погляду.

— Чи дотримуєтеся ви погляду: «Світ скінченний; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Світ нескінченний; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Життєвий принцип і тіло — одне й те саме; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Життєвий принцип — одне, а тіло — інше; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Татхагата існує після смерті; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Татхагата не існує після смерті; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Татхагата і існує, і не існує після смерті; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

— А: «Татхагата ані існує, ані не існує після смерті; лише це істина, все інше — хибне»?

— Ні, Ваччхо.

Тоді Ваччхаґотта сказав:

— Шановний Ґотамо, на кожне з цих запитань ви відповідаєте, що не дотримуєтеся такого погляду:

«Світ вічний»;
«світ не вічний»;
«світ скінченний»;
«світ нескінченний»;
«життєвий принцип і тіло — одне»;
«життєвий принцип і тіло — різні»;
«Татхагата існує після смерті»;
«Татхагата не існує після смерті»;
«Татхагата і існує, і не існує після смерті»;
«Татхагата ані існує, ані не існує після смерті».

Яку небезпеку ви бачите, шановний Ґотамо, через яку зовсім не приймаєте жодного з цих поглядів?

— Ваччхо, погляд «світ вічний» — це хащі поглядів, пустеля поглядів, викривлення поглядів, метушня поглядів, пута поглядів.

Він супроводжується дуккгою, тривогою, стражданням і внутрішнім жаром.

Він не веде до розчарування, безпристрасності, припинення, спокою, прямого знання, пробудження й ніббани.

Так само з поглядами:

«світ не вічний»;
«світ скінченний»;
«світ нескінченний»;
«життєвий принцип і тіло — одне»;
«життєвий принцип і тіло — різні»;
«Татхагата існує після смерті»;
«Татхагата не існує після смерті»;
«Татхагата і існує, і не існує після смерті»;
«Татхагата ані існує, ані не існує після смерті».

Кожен із них — хащі поглядів, пустеля поглядів, викривлення поглядів, метушня поглядів, пута поглядів.

Вони супроводжуються дуккгою, тривогою, стражданням і внутрішнім жаром і не ведуть до розчарування, безпристрасності, припинення, спокою, прямого знання, пробудження й ніббани.

Бачачи в цьому таку небезпеку, я зовсім не приймаю цих поглядів.

— Але чи має шановний Ґотама взагалі якийсь погляд?

— Ваччхо, погляди — це те, що Татхагата усунув.

Татхагата безпосередньо побачив:

ось форма; ось виникнення форми; ось зникнення форми;
ось відчуття; ось виникнення відчуття; ось зникнення відчуття;
ось сприйняття; ось виникнення сприйняття; ось зникнення сприйняття;
ось формації; ось виникнення формацій; ось зникнення формацій;
ось свідомість; ось виникнення свідомості; ось зникнення свідомості.

Тому я кажу, що через згасання, припинення, відмову й відпускання всіх уявлень, усіх ментальних конструювань, усіх схильностей до «я», «моє» та зарозумілості, без чіпляння, Татхагата звільнений.

— Але, шановний Ґотамо, коли монах так звільнений у серці, де він народжується після смерті?

— «Він народжується» — Ваччхо, це не підходить.

— Тоді він не народжується?

— «Він не народжується» — це не підходить.

— Тоді він і народжується, і не народжується?

— Це також не підходить.

— Тоді він ані народжується, ані не народжується?

— Це також не підходить.

— Шановний Ґотамо, я запитую вас, де народжується після смерті монах, звільнений у серці, а ви кажете, що «народжується» — не підходить.

Я кажу: «Тоді не народжується», а ви кажете, що й це не підходить.

Я кажу: «І народжується, і не народжується» — і це не підходить.

Я кажу: «Ані народжується, ані не народжується» — і це теж не підходить.

Тут я втратив розуміння й заплутався. Навіть та довіра до шановного Ґотами, яка виникла в мене під час нашої попередньої розмови, тепер зникла.

— І справді, Ваччхо, тут є достатньо підстав для нерозуміння й розгубленості.

Бо ця Дгамма глибока, важка для бачення, важка для осягнення, спокійна, піднесена, недоступна самому лише міркуванню, тонка й доступна мудрим через безпосереднє пізнання.

Тобі важко її зрозуміти, оскільки ти дотримуєшся інших поглядів, інших переконань, інших уподобань, іншої практики й маєш іншого вчителя.

Тому, Ваччхо, я поставлю тобі запитання. Відповідай так, як вважаєш правильним.

Як ти думаєш, Ваччхо: якби перед тобою горів вогонь, чи знав би ти: «Переді мною горить вогонь»?

— Так, шановний Ґотамо.

— А якби тебе запитали: «Залежно від чого горить цей вогонь перед тобою?» — що б ти відповів?

— Я відповів би: «Цей вогонь горить залежно від трави й деревини, які він використовує як паливо».

— А якби цей вогонь перед тобою згас, чи знав би ти: «Цей вогонь згас»?

— Так, шановний Ґотамо.

— А якби тебе тоді запитали: «У якому напрямку пішов цей вогонь — на схід, південь, захід чи північ?» — що б ти відповів?

— Таке запитання не підходить, шановний Ґотамо.

Адже вогонь горів залежно від трави й деревини як палива. Коли вони вичерпалися й нового палива не було підкладено, вогонь, залишившись без живлення, просто називається «згаслим».

— Так само, Ваччхо.

Та форма, через яку можна було б позначити Татхагату, — Татхагатою відкинута, викорінена, зроблена подібною до пальми, якій відрубали верхівку, знищена так, що більше не виникне в майбутньому.

Звільнений від визначення через форму, Ваччхо, Татхагата глибокий, безмірний і важкоосяжний — немов великий океан.

«Він народжується» — не підходить.
«Він не народжується» — не підходить.
«Він і народжується, і не народжується» — не підходить.
«Він ані народжується, ані не народжується» — не підходить.

Так само те відчуття, через яке можна було б позначити Татхагату, відкинуте, викорінене, знищене так, що більше не виникне.

Звільнений від визначення через відчуття, Татхагата глибокий, безмірний і важкоосяжний — немов великий океан.

«Він народжується» — не підходить.
«Він не народжується» — не підходить.
«Він і народжується, і не народжується» — не підходить.
«Він ані народжується, ані не народжується» — не підходить.

Так само — сприйняття.

Так само — формації.

Так само та свідомість, через яку можна було б позначити Татхагату, відкинута, викорінена, знищена так, що більше не виникне в майбутньому.

Звільнений від визначення через свідомість, Ваччхо, Татхагата глибокий, безмірний і важкоосяжний — немов великий океан.

«Він народжується» — не підходить.
«Він не народжується» — не підходить.
«Він і народжується, і не народжується» — не підходить.
«Він ані народжується, ані не народжується» — не підходить.

Тоді мандрівний аскет Ваччхаґотта сказав Благословенному:

— Шановний Ґотамо, це подібно до великого дерева сал, що росте неподалік від села чи міста.

З часом його гілки й листя опали б, кора відпала б, заболонь відпала б, і зрештою воно залишилося б без гілок і листя, без кори й заболоні — чисте, утверджене в самій серцевині.

Так само й учення шановного Ґотами: воно позбулося гілок і листя, позбулося кори, позбулося заболоні — чисте, утверджене в самій серцевині.

Чудово, шановний Ґотамо! Чудово!

Наче поставили на ноги те, що було перекинуте; відкрили приховане; показали дорогу тому, хто заблукав; або внесли світильник у темряву, щоб той, хто має очі, міг бачити.

Так само шановний Ґотама різними способами прояснив Дгамму.

Я приймаю притулок у Благословенному, Дгаммі та Санґзі монахів.

Нехай шановний Ґотама віднині й до кінця мого життя памʼятає мене як мирянина, що прийняв у ньому притулок.

Аґґіваччха-сутта — друга.

Коментар перекладача

Чотири твердження про Татхагату після смерті — класична «четвірка» (Палі: чатушкоті), яку Будда лишає без відповіді. Саме на цю сутту й на її образ згаслого вогню спирається Нагарджуна в ММК 22.13; пор. також Мн 63.

Ніббана (Палі: ніббана) буквально означає «згасання» — те саме слово, яким описують згаслий вогонь у цій сутті. Питання «куди пішов вогонь» не має відповіді не тому, що відповідь прихована, а тому, що саме запитання побудоване хибно.

«Життєвий принцип» (Палі: джіва) — душа або життєва сутність у вченнях сучасників Будди; питання про її тотожність із тілом було однією зі стандартних тем тогочасних диспутів.

Саваттхі (Палі: Саваттхі) — місто в Стародавній Індії; гай Джети з монастирем, який подарував купець Анатхапіндіка, — найчастіше місце дії сутт.

Оригінал: suttacentral.net/mn72