Єдина Яскрава Перлина

Вступ перекладача

«Ікка Мьодзю» має ту форму, якою Доґен згодом користується в багатьох промовах «Сьобоґендзо»: він переказує, часто своїми словами, одну з класичних історій-коанів китайської чаньської літератури, а по ходу оповіді вставляє власні коментарі, щоб прояснити чи підкреслити те, що важить для монастирського навчання і погляду на нього.

Був колись у нашому світі великий майстер Цзунʼї, що жив у монастирі на горі Сюаньша в провінції Фуцзянь, у великій державі Китай. Чернече імʼя його було Шібей, а мирське прізвище — Се. Ще мирянином він любив рибалити і, як усі рибалки, випливав човном на ріку Наньтай. Проте він і гадки не мав, що Золота Риба сама, з власної волі, вскочить до нього в човен, навіть не зачепившись за гачок.

На початку ери Сяньтун династії Тан (близько 865 року) його раптом охопило прагнення залишити позаду порох мирського життя; тож на тридцятому році він покинув свій човен, щоб оселитися в горах.¹ Пробудившись до безупинної мінливості плинного світу, він збагнув велику цінність Шляху Будди. Згодом він вирушив на гору Сюефен, щоб навчатися під проводом великого майстра Сюефена Чженьцзюе і вдень і вночі практикувати Шлях.

Одного дня, закинувши за спину дорожню торбу, він рушив з вершини гори, маючи намір поглибити свою практику в інших наставників деінде. Тільки-но почав спускатися, як ударився пальцем ноги об камінь: потекла кров, і стало страшенно боляче. Раптом на нього зійшло глибоке осягнення.

Шібей стільки років віддав рибальству, що навіть уві сні не бачив великого зібрання буддійських писань і духовних творів. Та коли він поставив над усе глибину свого рішення осягнути Істину, в ньому прокинулася така рішучість, що перевершила рішучість інших ченців довкола. Сюефен побачив, що Шібей перевершує всіх у громаді, і хвалив його як того, хто височить над рештою учнів.

На свою рясу Шібей брав грубе конопляне полотно, а що іншої одежі на зміну він не мав, вона вся була в сотнях латок. На тіло він вдягав спідню одежу з паперу, а між нею і рясою підкладав листя полину, розімʼяте до мʼякості. Окрім Сюефена, він не шукав жодного іншого наставника. І хоча тримався лише одного наставника, він, безперечно, знайшов у собі духовну силу стати спадкоємцем Дгарми свого наставника.²

Згодом він осягнув Шлях і відтоді, вказуючи на нього людям, казав: «Увесь всесвіт десяти сторін — це Єдина Яскрава Перлина».

❀

Шібей перший промовив слова: «Увесь всесвіт десяти сторін — це Єдина Яскрава Перлина». Їхня основна думка в тому, що ввесь всесвіт десяти сторін не слід мислити ні неосяжним і величним, ні дрібним і незначним, ні складеним з кутів і кривих, ні осердям чи ядром чогось іншого; і він не поводиться ні як жвава рибина, що шугає в морі простору, ні як краплини роси, що яскраво кружляють на вітрі. Ба більше, саме тому, що він не є чимось, що народилося і помре, чимось, що приходить і йде, він увесь час народжується й помирає, приходить і йде. Саме тому, що він є лише тим, чим він є, саме звідси назавжди відійшли дні давнини і саме звідси постає теперішнє. Хто, ретельно навчаючись і глибоко вдивившись, скаже, що всесвіт — лише щось, що метушиться туди-сюди? І хто, до кінця дослідивши цю справу, скаже, що всесвіт — лише нерухома річ?

Говорячи «десяти сторін», Шібей мав на увазі те, як ми безупинно творимо «я», женучись за речами, або творимо «речі», женучись за «я». На слова учня: «Коли постають оманні почуття, ми відгороджуємося від Мудрості», — Шібей підтвердив, що таке відгородження є, тим, що повернув голову чи змінився на виду. Це було влучання в саму точку — словом чи жестом; це учень являв своє розуміння, а Наставник погоджувався з ним. Оскільки ми творимо «речі», женучись за «я», всесвіт десяти сторін вічно неспокійний, безупинно постаючи; але оскільки цей причиновий принцип існує раніше за постання будь-чого, керувати його дією наш розум не здатен.

Ця «Єдина Перлина» — ще не її імʼя, але її можна так висловити, і це стали вважати її імʼям. «Єдина Перлина» прямо вказує на Те, що поза мірою років, бо, без кінця простягаючись у минуле, воно простягається й над теперішнім і в майбутнє. Хоча саме цієї миті ми маємо тіло і розум, вони — Яскрава Перлина. Вони не якась рослинність, що проростає то тут, то там, і не «гори та ріки, що постають із двоїстості на кшталт Неба і Землі». Вони — Яскрава Перлина.

Своїм питанням «Як мені, учневі, розуміти, що це означає?» чернець ніби діє зі своєї оманної кармічної свідомості — свідомості, зумовленої його минулими вчинками; проте як вияв дії Того, Що Є Реальністю, ця свідомість і є Абсолютним Принципом Реальності. Ба більше, щоб піднялася хвиля заввишки в один чі (близько 30 см), потрібен чі води; тобто перлина заввишки в десять чі дасть світло заввишки в десять чі.

Шібей висловив це так: «Оскільки ввесь всесвіт десяти сторін — це Єдина Яскрава Перлина, яка користь пробувати зрозуміти це розумом?» Це той спосіб мовлення, який будди успадковують від будд, патріархи — від патріархів, а Шібей успадкував від Шібея. Навіть якби ви спробували ухилитися від того, щоб бути їхнім спадкоємцем у цьому способі мовлення, зрештою нема куди піти, щоб цілком від нього ухилитися. Навіть якщо на якийсь час вам і вдасться ухилитися від очевидного, рано чи пізно прозвучить якесь слово, що змусить його явитися просто у вас перед очима.

Напередодні Шібей висловив Дгарму певності, а тепер висловлював Дгарму непевності. Висловлюючи цього дня Дгарму непевності, він казав якраз протилежне до сказаного напередодні — і всміхався та схвально кивав головою.

Можна сказати, що чернець, гонячись за розбійником, сів на розбійникового ж коня. Шібей же став на зовсім інший шлях — той, яким Старий Будда пояснює вам Велику Справу. Просто оберніть своє світло назад і поверніться до Того, що сяє всередині, бо яка користь пробувати зрозуміти Це розумом? Коли хтось висловить Це, то буде «сім солодких пиріжків і пʼять солоних пиріжків»;³ і все ж це буде повчальне настановлення «на південь від ріки Сян і на північ від Лю», тобто два різні способи позначити ту саму місцевість.

Знайте: обличчя сонця й обличчя місяця ще ніколи не мінялися місцями. Обличчя сонця завжди сходить як обличчя сонця; обличчя місяця завжди сходить як обличчя місяця. Тому, навіть якщо ми кажемо, що зараз серед літа, не слід казати, що це наша Споконвічна Природа знемагає від спеки. Ось чому ця Яскрава Перлина існує не лише без початку, а й без кінця. Вона — «Єдина Яскрава Перлина як увесь всесвіт десяти сторін»: про неї не сказано, що їх дві чи три. Усе ваше єство — це ваша пара очей Істинної Дгарми; усе ваше єство — це втілення Істини; усе ваше єство — це один рядок Писання; усе ваше єство — це сяйво; усе ваше єство — це все ваше серце й розум. Коли є все ваше єство, все ваше єство не має перешкод: воно досконале у своїй повноті й безупинно обертається, наче з гуркотом котяться колеса воза. Оскільки заслуга Єдиної Яскравої Перлини набуває якоїсь «видимої» форми, як сказано вище, Авалокітешвара, бодгісаттва співчуття, і Майтрея, будда прийдешнього, існують просто зараз, бачачи її форми й чуючи її звуки. І є старі будди, і будуть нові будди, що являються в тілесній формі, аби дати голос Дгармі.

Коли надійде час, ви знайдете Дгарму загорнутою в порожній простір чи зашитою в підкладку того, що вас одягає; або знайдете її схованою у складках підборіддя дракона чи у складках царського головного убору — і все це Єдина Яскрава Перлина, що є всесвітом десяти сторін. Тримати її загорнутою під рясою — належна поведінка: не говоріть про те, щоб виставляти її назовні. Ховати її в головному уборі чи під підборіддям — належна поведінка: не наслідуйте тих, хто грайливо виставляв би її на своїх головних уборах чи на шиї. Щоразу, як ви пʼяні від омани, знайдеться Близький Друг, який подарує вам цю Коштовність, і ви неодмінно мусите подарувати цю Коштовність своєму Близькому Другові. А настане час, коли ви візьметеся вішати Коштовність собі на шию, — ви, поза сумнівом, пʼяні від омани. Оскільки речі такі, як вони є, увесь світ — Єдина Яскрава Перлина.

Ось чому, хоч на поверхні й здається, що речі або хитаються, або стоять нерухомо, усе — Яскрава Перлина. Знати, що Коштовність саме така, — це і є Яскрава Перлина. Так ми можемо сприймати звуки й форми Яскравої Перлини. Оскільки речі можуть бути такими, то, навіть якщо ви не певні, чи щось є Яскравою Перлиною, не сумнівайтеся, чи є Коштовність. Чи ви завзято женетеся за своїми сумнівами, чи чіпляєтеся за них, чи відпускаєте їх — це лише миттєві спостереження, що мало важать, швидкоплинні образи, що мало важать.

Хіба ж ми не дорожимо Яскравою Перлиною з її безмежним розмаїттям відтінків і барв? Її багатогранне, яскраво барвисте мерехтіння — це заслуга всесвіту в усіх десяти його сторонах; хто може силою відібрати це у вас? Зрештою, на жодному базарі цього світу ніхто не викидає черепиці, тож не журіться, в який із шести світів існування — пекла, голодних духів, тварин, асурів, людей чи небожителів — ви впадете через причину й наслідок.⁴ Ніколи не прихована, вона від самого початку — те саме, що завжди навчатися, і навчатися послідовно й ретельно. Яскрава Перлина — це ваше Споконвічне Обличчя; Яскрава Перлина — це саме ваше Око в усій його ясності.

Та попри все, ні ви, ні я не знаємо достеменно, що таке ця Яскрава Перлина і чим вона достеменно не є; зате сотні уявлень і думок про це вже аж надто явно стали «поживою для роздумів». Тепер, завдяки тому, що Шібей висловив Дгарму, ми дізналися й прояснили для себе: те, що являється як наше тіло й розум, є і завжди було Яскравою Перлиною. А отже, свідомий розум — не те, чим ми є; то хто ж це постає й минає? Навіщо журитися, чи є щось Яскравою Перлиною? Навіть якщо ви розгублено бредете навпомацки, не думайте, що це не Яскрава Перлина. Оскільки не може постати жодної дії чи думки, яка не була б від Яскравої Перлини, навіть ваше блукання туди-сюди, з печери демона серед чорних гір і назад, — не що інше, як Єдина Яскрава Перлина.

Виголошено перед ченцями в Каннондорі, у монастирі Косьохорін-дзі (повіт Удзі, провінція Ямасіро), вісімнадцятого дня четвертого місячного місяця четвертого року ери Катей (2 червня 1238 року).

Переписав я у своїх покоях у монастирі Кіппо-дзі (маєток Сібі, повіт Йосіда, провінція Етідзен) двадцять третього дня сьомого місячного місяця першого року ери Канґен (10 серпня 1243 року). Чернець Едзьо, помічник настоятеля.

Примітки перекладача

1. «Оселитися в горах» — поширена буддійська метафора: вступити в чернече життя і віддаватися медитації як частині цього життя. «Покинути човен» означає не лише те, що Шібей відмовився від прихильності до улюбленої речі мирського життя, а й те, що він перестав просто пливти за течією ріки життя.

2. Оскільки мандри до інших наставників чань задля духовних зустрічей були тоді ще поширеним звичаєм серед китайських учнів чань, Доґен наголошує, що це не головне в практиці, а по-справжньому головне — щоб кожен учень знайшов у собі духовну силу стати спадкоємцем Дгарми свого наставника.

3. Солодкі пиріжки повʼязують з кухнею Південного Китаю, а солоні — з кухнею Північного. Як і багато інших згадок про їжу в чаньських текстах, «пиріжки» тут — метафора Дгарми, що духовно живить учня. Доґен хоче сказати, що хоча смак і розмір порцій Дгарми в різних буддистів можуть різнитися через місцеві звичаї та звички, сама Дгарма по суті та сама у своїй здатності живити тих, хто її споживає.

4. Тобто так само, як люди на базарі здатні визнати цінність простої черепиці, так навіть і те, що людина народиться, скажімо, в якомусь пеклі, матиме свою духовну цінність.

Переклад з англійської — за виданням: Rev. Hubert Nearman, «Shōbōgenzō: The Treasure House of the Eye of the True Teaching», Shasta Abbey, 2007.