Омивання й очищення

Вступ перекладача

На перший погляд, «Сендзьо» — це Доґенові настанови ченцям про монастирський порядок справляння природних потреб. Глибше — це докладний розбір того, як чернцеві зберігати усвідомленість на кожному кроці цієї найтілеснішої й найбуденнішої справи, до якої люди надто часто ставляться з огидою або вважають її позбавленою будь-якого духовного значення. А ще глибше — промова показує, як увага до буденного може ставати духовним очищенням.

Тон оригіналу важко передати, не вводячи читача в оману. Значна частина тексту написана, сказати б, у стилі японської куховарської книги: настанови здебільшого викладено безособово. Дослівно якусь фразу можна було б передати як «Далі людина миє собі руки», а в стилі куховарської книги вона звучала б «Далі вимийте руки». Проте в цьому контексті останнє може прозвучати як припис чи сувора команда, як встановлення правил. Тому я шукав середнього шляху між штучним безособовим зворотом і голим наказом і обрав просту описову форму: «Далі ви миєте руки». Лише зрідка Доґен вдається до звороту, переданого тут як «слід» чи «ви повинні», і ще рідше — до заборони: «Не…».

Як на свій час, Доґенові настанови втілюють найпередовіші уявлення про особисту гігієну, хоча сьогодні дещо з них може видатися негігієнічним. Живи він тепер, він, безперечно, зважав би на засади сучасної гігієни. Цілком імовірно, що на його погляди вплинув його китайський наставник Тяньтун Жуцзін, який ще юним ченцем попросив призначити його «очищувачем» — ченцем, відповідальним за вбиральні монастиря, — і згодом таки отримав цей обовʼязок.

Осягнення просвітлення через практику, яке будди й патріархи оберігали й зберігали, вони самі називали «незаплямованістю».

❀

У «Великій сутрі про три тисячі форм гідної поведінки ченців» сказано: «Очищати тіло — означає очищатися від виділень і стригти нігті». Отже, хоч наші тіло й розум і не заплямовані, існує спосіб очищати тіло, і водночас це спосіб очищати розум. Він очищає не лише тіло й розум, а й саму землю, і місце під деревом, де навчаються. Хоч на землі ніколи й не бувало пилу й бруду існування, очищення — це те, що тримають у памʼяті всі будди. Навіть досягнувши плоду буддовості, вони не занедбують і не полишають очищення. Суть цього до кінця не збагнути. Належний чин — це і є суть, а осягнення Шляху — це і є належний чин.

❀

У розділі «Чисті діяння» «Аватамсака-сутри» є такі вірші:

Вода не конче «чиста від початку» і не конче «нечиста від початку»; тіло не конче «чисте від початку» і не конче «нечисте від початку» — так само і з усіма речами. Це не означає, що вода — чуттєва істота чи нечуттєва; не означає, що тіло — чуттєва істота чи нечуттєва, — і знову ж, так само з усіма речами. Саме це й проголосив Всешанований Будда. І все ж наше тіло робить чистим не вода: спиратися на Дгарму Будди і дотримуватися Дгарми Будди — ось що насправді означає «омиватися дочиста». Ця Дгарма — сама плоть і дух того, що будди й патріархи особисто й правильно передавали; це ті самі слова й вислови, якими будди й патріархи описували Те, що безпосередньо пережили; це те саме Світло, в якому будди й патріархи ясно перебувають і якого тримаються. Одне слово, це незмірні й безмежні заслуги й чесноти, які вони являють просто в нас перед очима. Коли в слушну мить вони дають форми для навчання тіла й розуму, то сповна дають і основні складники поведінки, які поза часом. Тож те, що ми звемо «тілом і розумом того, хто навчається», проявляється само собою.

❀

Нігті на десяти пальцях слід тримати короткими. «Десять пальців» — це нігті на обох руках, правій і лівій, але так само слід стригти й нігті на ногах. У сутрах сказано, що ми чинимо неправильно, коли даємо нігтям вирости довшими за одну восьму цуня.¹ Тож не слід відрощувати нігті, як ті старі небуддійські аскети: треба дбати, щоб вони були підстрижені. У нинішньому сунському Китаї в нашій чернечій родині траплялися такі, кому бракувало ока на шлях практики, і вони відрощували дуже довгі нігті: в одних — на один-два цуні, а в декого — й на три-чотири.² Це суперечить Ученню і не є ні плоттю, ні духом Дгарми Будди. Вони так чинили, бо не дотримувалися звичаїв і практики родини Будди. Серед шановних старійшин, що трималися Шляху, такої поведінки не знайти.

Так само деякі мої співбрати-ченці відрощували волосся. Це теж суперечить Ученню. Не помиляйтеся, гадаючи, ніби це може узгоджуватися з Істинним Ученням лише тому, що, як дехто каже, так роблять ченці у великій і могутній країні.

Мій покійний Наставник, Давній Будда, мав для всіх ченців Великої Сангхи, що носили довге волосся чи нігті,³ таку настанову: «Не розуміють, навіщо ми голимо голову, не миряни й не ченці — а худоба. Хто з будд і патріархів минулого не голив голови? Якщо хтось із вас не збагне, навіщо голити голову, — то ви справжнісінька худоба». Після такої настанови громаді чимало моїх співбратів, які роками не голили голови, поголилися. Чи то виголошуючи слово Дгарми в Залі для медитації, чи то розмовляючи з ченцями невимушено, він гучно клацав пальцями, з докором указуючи на них, і казав приблизно таке:

Коли мій Наставник говорив так, ті, кого з різних місць необачно наділили титулом старійшини, не нарікали і не пробували боронитися.⁴

Слід усвідомити, що довге волосся в ченця — це те, проти чого застерігали будди й патріархи, а довгі нігті — звичай небуддійських аскетів. Нащадкам будд і патріархів не слід тішитися такими звичаями, що суперечать Дгармі. Тримайте тіло й розум у чистоті, а себе — в охайності: стрижіть нігті й голіть голову.

❀

Не занедбуйте омивання після того, як справили нужду. Колись Шаріпутра саме цим Ученням навернув одного небуддиста. Хоч небуддист цього аж ніяк не очікував, а Шаріпутра свідомо цього не задумував, усе ж, коли перед очима зберігаються форми гідної поведінки будд і патріархів, хибні вчення самі собою схиляються.⁵

Коли ви навчаєтеся під деревом у лісі чи просто неба, готової вбиральні там не знайти. Тож беріть воду з якогось зручного гірського струмка чи річки й очищайтеся піском. Оскільки попелу, щоб очиститися, у вас тоді немає, беріть просто два рази по сім кульок піщаного ґрунту. Чотирнадцять кульок використовують так: знявши накидку, склавши її й відклавши вбік, ви берете ґрунт — саме піщаний, а не чорнозем, — скочуєте з нього кульки завбільшки з велику сою і кладете їх на камінь чи інше зручне місце двома рядами по сім. Потім запасаєтеся камінцями, якими можна буде терти руки. Після цього справляєте нужду. Справивши нужду, очищаєтеся деревʼяною чи бамбуковою лопаткою або папером. Тоді йдете до води помитися. Неодмінно візьміть із собою три кульки, щоб очиститися. Одну кладете на долоню, додаєте зовсім трохи води й розминаєте, аж доки суміш не стане рідшою за грязюку, майже юшкою, і спершу обмиваєте статеві органи. Тоді берете другу піщану кульку, готуєте її так само й обмиваєте сідниці. І ще раз так само готуєте піщану кульку й так само миєте руки.⁶

❀

Відколи ченці почали жити в монастирських приміщеннях, вони збудували будівлю, яку називали «Східними покоями». Іноді її називали також нужником, а іноді вбиральнею. Там, де живе родина ченців, вбиральня вкрай необхідна.

Ідучи до Східних покоїв, неодмінно беріть із собою рушник для рук. Для цього складіть рушник навпіл і перекиньте його через ліве плече, щоб він звисав на рукав вашого вбрання. Прийшовши до Східних покоїв, повісьте рушник на жердину для чистого одягу — так само, як він висів у вас на плечі. Якщо ви прийшли в девʼяти- чи семисмуговій кесі — чернечій накидці-кашаї, — неодмінно повісьте її поруч із рушником. Вішайте так, щоб вона не впала. Не кидайте її на жердину абияк.

Особливу увагу слід приділити табличці з імʼям. Табличка потрібна, щоб позначити своє імʼя на жердині. Ви пишете своє імʼя на білому папері, вирізаному у формі повного місяця, і прилаштовуєте цю табличку на жердині. Табличку з імʼям ми вживаємо для того, щоб не забути, куди поклали своє вбрання. Коли ченців приходить багато, треба стежити, щоб не сплутати своє місце на жердині з чужим.

Якщо в цей час підходять кілька ченців і стають у чергу, складіть руки в сясю — перед грудьми, правою долонею накривши стиснуту в кулак ліву, — і вклоніться іншим на привітання. Вітаючись, не треба кланятися глибоко: просто тримайте руки в сясю перед грудьми й легким поклоном дайте іншим знати, що ви їх помітили. У Східних покоях ми вітаємо зібраних ченців поклоном, навіть коли ми не в накидках. Якщо руки у вас вільні й ви нічого в них не несете, тримайте їх у сясю й кланяйтеся.

Якщо одна рука вже зайнята чи ви щось у ній несете, кланяйтеся, склавши ґассьо однією рукою. Для такого поклону руку підносять, трохи згорнувши пальці, ніби збираючись зачерпнути води, а голову злегка схиляють, як при вітанні. Коли так поводиться з нами інший чернець, ми відповідаємо тим самим; коли так поводимося ми, так само має відповісти й він.

Спідню сорочку й верхнє вбрання знімають так: знімаєте вбрання разом із сорочкою, звівши обидва рукави позаду, сполучивши обидві пройми й піднявши рукави. Тоді складаєте обидва рукави один на один поверх вбрання. Далі лівою рукою берете ззаду за коміри, а правою підтягуєте вбрання й складаєте його посередині рукавів-мішків⁷ і обох комірів. Склавши обидва рукави й коміри, ви ще раз складаєте вбрання вдвоє вздовж і перекидаєте через жердину так, щоб коміри були з дальнього боку, а поли вбрання й манжети рукавів звисали з ближнього. Тобто вбрання висить на жердині, перегнуте в поясі.

Далі, коли жердин дві й два рушники висять один перед одним, не сплутайте, чий рушник чий. Щоб ваш рушник не відділився від вбрання і щоб його не взяв хтось, хто не повісив свого, прикріпіть його: обгорніть ним вбрання два-три рази й завʼяжіть, не даючи вбранню впасти на землю. Тоді, стоячи обличчям до вбрання, складаєте ґассьо.

Далі берете шнур-підвʼязку й перекидаєте його через плечі.⁸ Потім ідете до умивальника й набираєте в чисте відерце води; несучи відерце в правій руці, заходите в кабінку вбиральні. Набираючи воду, не наповнюйте відерце по вінця — наливайте на девʼять десятих.

Дійшовши до дверей вбиральні, слід перевзутися: взути плетені з ситнику капці, а свої залишити перед дверима. Це й називають «перевзуванням».

❀

У «Чистих правилах чаньської обителі» сказано: «Коли вам треба піти до Східних покоїв, неодмінно передбачайте цю потребу. Подбайте про неї вчасно, щоб не поспішати через нагальність. Залиште собі час скласти кесу й покласти її на свій стіл у Чернечих покоях або на чисту жердину біля вбиральні».

Увійшовши в кабінку, ви зачиняєте двері лівою рукою. Далі наливаєте з відерця трохи води в отвір нужника. Потім ставите відерце перед собою на призначене для нього місце. Тоді, стоячи обличчям до отвору, тричі клацаєте пальцями. Клацаючи, ліву руку тримаєте стиснутою в кулак при лівому боці на рівні пояса. Далі підбираєте за краї спідню полу, повертаєтеся обличчям до дверей і, ставши ногами обабіч отвору, присідаєте й справляєте нужду. Не забрудніть одягу з жодного боку, не заплямуйте його ні спереду, ні ззаду. Увесь цей час слід мовчати. Не розмовляйте й не жартуйте з тим, хто в сусідній кабінці, не співайте, не наспівуйте й нічого не декламуйте вголос. Не плюйтеся і не сякайтеся довкола себе. Не тужтеся й не крекчіть надміру. Не пишіть на стінах. Не колупайте й не малюйте лопаткою на землі: нею слід очищатися після випорожнення. А якщо вживаєте папір, то не беріть старого паперу чи паперу з написаними ієрогліфами.

Памʼятайте про різницю між чистою лопаткою і використаною. Лопатка — завдовжки вісім цунів, трикутна; завтовшки — як великий палець. Деякі лаковані, деякі ні. Використану лопатку кладете в скриньку для використаних лопаток. Чисті вже стоять у підставці для лопаток. Підставка стоїть біля таблички перед отвором нужника.

Після лопатки чи паперу ви очищаєтеся так: тримаєте відерце в правій руці й добре змочуєте ліву. Потім, набравши в ліву пригорщу води, спершу тричі обмиваєте статеві органи. Тоді миєте сідниці. Отак слід очищатися.

Не перехиляйте відерця різко, виливаючи воду на руку й одразу витрачаючи її всю.

Скінчивши очищатися, ставите відерце на його місце; потім берете використану лопатку й витираєте її папером дочиста й досуха. Статеві органи й сідниці слід витерти насухо. Далі правою рукою поправляєте спідню полу й вбрання і тією ж правою рукою берете відерце. Тоді виходите за двері, скидаєте капці з ситнику й узуваєте свої. Далі вертаєтеся до умивальника й ставите відерце на його місце.

Тепер слід вимити руки. Правою рукою ви берете ложку попелу, кладете його на камінці, скрапуєте водою і правою рукою миєте «руку дотику»,⁹ натираючи її камінцями так, наче чистите від іржі меч. Отак попелом слід помити тричі. Потім берете трохи піску, додаєте води й миєте ще тричі. Далі берете в праву руку мийний порошок із розмеленого апельсинового насіння, змочуєте його водою з малого відерця й миєте, потираючи руки одну об одну. Мити треба ретельно, аж до передпліч. Слід усім серцем зосередитися на тому, щоб мити сумлінно. Тричі попелом, тричі піском і раз мийним порошком — разом сім разів, і це відповідне число. Далі миєте руки у великому відрі. Цього разу просто в холодній чи теплій воді, без жодного мийного засобу, піску чи попелу. Помивши раз, переливаєте цю воду в мале відерце, наливаєте свіжої й ополіскуєте обидві руки. В «Аватамсака-сутрі» є вірш:

Ковшик для води, звісно, слід тримати правою рукою. Користуйтеся ним тихо, не гримлячи ні відром, ні ковшиком. Не розбризкуйте воду, не розсипайте мийного порошку й не мочіть місця довкола умивальника. Тобто не поспішайте й не будьте недбалі: не розкидайте речей і не поводьтеся з ними грубо.

Далі ви витираєте руки спільним рушником або своїм. Витерши руки, ви йдете туди, де на жердині висить ваше вбрання, знімаєте шнур-підвʼязку й вішаєте його на жердину. Далі перекидаєте рушник через ліве плече й натираєтеся пахощами. Для загального вжитку є пахощі для натирання. Їх роблять із запашного дерева у формі невеликих циліндриків: кожен завтовшки з великий палець і вчетверо довший. Крізь отвори, просвердлені з обох кінців такої палички, протягують шнурок завдовжки приблизно в один чі. Її вішають на жердину. Коли потрете її між долонями, аромат цих пахощів сам собою просочить ваші руки.

Вішаючи шнур-підвʼязку на жердину, не накидайте його на чужий, щоб вони не поплуталися, і не залишайте його абияк.

❀

Коли все робиться так, усе стає очищеною Землею Будди, прикрашеним Світом Будди. Робіть усе дбайливо, нічого не пропускаючи; не дійте поспіхом, мов у метушні. Не плекайте думки: «Якщо поквапитися, можна повернутися до того, чим я займався». Слід памʼятати засаду: коли ви йдете до Східних покоїв, Дгарма Будди — це не те, про що говорять, а те, чим живуть.

❀

Не роздивляйтеся облич ченців, що приходять і виходять.

❀

Очищатися у вбиральні можна й прохолодною водою, бо, кажуть, від гарячої може бути розлад шлунка. А мити руки теплою водою здоровʼю не зашкодить. Для того, щоб гріти воду на миття рук, є казанок.

Про обовʼязки ченця, відповідального за вбиральню, у «Чистих правилах чаньської обителі» сказано: «Пізно ввечері подбай, щоб нагріли воду й налили олії в нічний світильник. Завжди стеж, щоб було кому перейняти кипʼятіння води, і не дозволяй громаді ставитися до цього вибірково». Звідси ясно, що вживали і гарячу воду, і холодну.

Якщо всередині вбиральні стало брудно, слід загородити вхідні двері й повісити на них табличку «Брудно». Якщо хтось ненароком перекинув відро, слід загородити вхідні двері й повісити табличку «Перекинуте відро». Коли висять такі таблички, до будівлі не заходьте.

Навіть якщо ви вже зайшли в кабінку, а хтось інший клацає пальцями, даючи знати, що він тут, слід невдовзі вийти.

❀

У «Чистих правилах чаньської обителі» сказано: «Хто не омився дочиста, той не може по-справжньому сісти на своє місце в Залі для медитації чи вклонитися Трьом Коштовностям. Не може він і приймати поклони від інших». А у «Великій сутрі про три тисячі форм гідної поведінки ченців» сказано: «Хто не очистився після нужди, той чинить провину.¹⁰ Він не може по-справжньому сісти на чисту подушку ченця і не може по-справжньому вшанувати Три Коштовності. Хоч він і кланятиметься, не матиме з того ні щастя, ні заслуги».

Тож, зважаючи на ці слова, ставте цю справу на перше місце, коли навчаєтеся в монастирі. Як можна не прагнути вшановувати Три Коштовності, приймати шанобливі поклони інших і кланятися їм у відповідь? У залах для навчання будд і патріархів, безперечно, були ці форми гідної поведінки. Ті, хто перебував у залах для навчання будд і патріархів, безперечно, втілювали ці форми гідної поведінки. Ми не силуємо себе до цього: це слова й діла, що самі собою постають із форм гідної поведінки. Це незмінний чин усіх будд і повсякденна поведінка всіх патріархів. І такі форми не обмежуються буддами лише цього світу: це чин будд в усіх десяти сторонах світу. Це чин будд і в Чистих Землях, і в заплямованих світах існування. Люди, яким бракує знання, уявляють, ніби в будд немає форм гідної поведінки для вбиральні, або гадають, ніби форми гідної поведінки будд цього світу звичайних істот не ті самі, що в будд Чистих Земель, — але це не те, що означає «вивчати Шлях будд». Слід усвідомити: «чисте й заплямоване» — це згустки крові, що стекла з трупа: щойно теплі, а за мить — жахливо холодні.¹¹

У чотирнадцятому сувої «Вінаї десяти читань» сказано:

Отже, бачите: у монастирі Будди теж була вбиральня. Формою гідної поведінки у вбиральні Будди було омиватися дочиста, і патріархи, своєю чергою, передали це нам. Чин будд досі зберігся: іти давніми шляхами — велика радість, і нечасто вона випадає. Ба більше, на щастя, Татгаґата проголосив Дгарму для Рахули саме у вбиральні. Вбиральня була місцем, гідним того, щоб Будда обертав там Колесо Дгарми. Як поводитися в цьому місці навчання Шляху — це те, що будди й патріархи справді передали.

❀

У тридцять четвертому сувої «Махасангхіка-вінаї», «Зводу правил Великої Сангхи», сказано: «Вбиральню не слід ставити на сході чи на півночі; її слід ставити на півдні чи на заході. Так само слід розміщувати й пісуари». Ці вказівки нам і слід вважати правильними. Таким є план усіх монастирів і в Китаї, і в Індії, і саме так будував їх Татгаґата. Слід усвідомити, що це не був спосіб лише цього одного Будди. Це стосувалося храмів і монастирів Сімох будд — Шакʼямуні й шести будд, що були перед ним, — а так само храмів і монастирів усіх будд. Шакʼямуні не перший так зробив: це гідний чин усіх будд. Якщо хтось засновує храм чи монастир, не збагнувши цього, а потім береться практикувати й навчатися, помилок буде багато. Така людина не приготувалася до гідного чину Будди, і просвітлення Будди ще не явилося їй перед очима. Якщо ви збудуєте монастир і заснуєте храм чи обитель, вам доведеться робити це за способами й порядками, які безпосередньо передали будди й патріархи. Оскільки це правдива Передача правдивих спадкоємців, заслуги й чесноти множитимуться дедалі більше. Хто не спадкоємець правдивої Передачі будд і патріархів, той ще не знає Тіла й Розуму Вчення Будди. А хто не знає Тіла й Розуму Вчення Будди, той не зможе зʼясувати, що таке буддійська діяльність ченця. Отож слова «Вчення Великого Наставника Будди Шакʼямуні передається в усі десять сторін світу» означають, що Тіло й Розум Будди являються просто в нас перед очима. І слушна мить, щоб явити Тіло й Розум Будди, — це коли ми чинимо так, як тут сказано.

Виголошено перед ченцями в Каннондорі, у монастирі Косьохорін-дзі (повіт Удзі, провінція Ямасіро), двадцять третього дня десятого місячного місяця першого року ери Енʼо (21 листопада 1239 року).

Примітки перекладача

1. Цунь (яп. сун) — китайська міра довжини; за часів Доґена — близько 3 см, тобто приблизно на пʼяту частину більше за англійський дюйм (у Нірмена — «на сорок відсотків», що завищено). Отже, рекомендована довжина нігтів — близько 4 мм. Так само слід перераховувати й подальші згадки про цуні та чі (1 чі = 10 цунів, близько 30 см).

2. У Китаї, особливо серед конфуціанських чиновників, здавна був звичай відрощувати нігті якомога довшими на знак того, що людина не займається чорною роботою, яку вважали принизливою.

3. «Велика Сангха» тут — не лише ченці монастиря Тяньтун Жуцзіна, а й будь-які інші ченці, що могли прийти туди в гості.

4. Старійшиною зазвичай називають того, хто пробув ченцем десять років чи більше.

5. Можливо, ідеться про випадок, записаний у «Махасангхіка-вінаї»: небуддист, побачивши, як ретельно Шаріпутра, збираючи милостиню, дотримується чернечого чину, з захоплення й пошани до нього навернувся до буддизму. Шаріпутра — один із двох головних учнів Будди Шакʼямуні.

6. Доґен не пояснює, як використати решту одинадцять кульок, але, зважаючи на те, як він поводиться з числами в інших промовах, імовірно, він має на увазі: «Якщо трьох замало — решта у вас під рукою».

7. У деяких чернечих вбраннях рукави дуже широкі й утворюють щось на зразок мішка.

8. Шнуром-підвʼязкою підбирають одяг, щоб не заважав.

9. В Індії, Китаї та Японії було заведено очищатися після нужди лівою рукою. Оскільки ця рука могла забруднитися від такого дотику, її буквально називали «рукою дотику».

10. «Провина» (санскр. душкріта) — термін вінаї для найлегшого розряду порушень чернечих правил.

11. Це Доґенів образ для розрізнення «чистого» й «заплямованого», яке колись вважали життєвою кровʼю практики, але яке застигло й омертвіло, бо на нього почали дивитися з позиції розрізнювання й осуду.

Переклад з англійської — за виданням: Rev. Hubert Nearman, «Shōbōgenzō: The Treasure House of the Eye of the True Teaching», Shasta Abbey, 2007.