Сьобоґендзо

Доґен Кіґен (1200–1253) — японський наставник дзен, засновник школи Сото в Японії і один із найглибших мислителів японського буддизму. Народився в Кіото в аристократичній родині, рано осиротів і в тринадцять років став ченцем на горі Хіей, у головному осередку школи Тендай. Юного ченця мучило питання: якщо всі істоти від початку мають природу будди, то навіщо практикувати? Шукаючи відповіді, 1223 року він вирушив до Китаю і там, у монастирі Тяньтун біля Нінбо, став учнем майстра чань Жуцзіна з лінії Цаодун. Під його проводом Доґен пережив те, що згодом називав «скиданням тіла й розуму».

1227 року Доґен повернувся до Японії. Спершу жив поблизу Кіото, де заснував монастир Косьохорін-дзі, а 1243 року разом із громадою перебрався в гори провінції Етідзен і заснував там монастир Ейхей-дзі — досі один із двох головних монастирів Сото. Помер у Кіото 1253 року.

«Сьобоґендзо» — «Скарбниця Ока Істинної Дгарми» — збірка промов, які Доґен писав і виголошував перед громадою від 1231 року до кінця життя. На відміну від більшості буддійських творів тієї доби, що писалися китайською, він писав японською, вільно вплітаючи в неї китайські цитати із сутр і чаньських бесід. Доґен розбирає старі коани слово за словом, перевертає звичну граматику, грає значеннями ієрогліфів — тому його так важко перекладати і так варто перечитувати. У центрі всього — дзадзен, «просто сидіння», яке для Доґена не засіб досягти пробудження, а саме пробудження в дії: практика і осягнення — одне.

Збірка дійшла в кількох редакціях (75, 12, 60 розділів; найповніше видання 1815 року має 95). Тут розділи нумеровано за англійським перекладом Гʼюберта Нірмена (Shasta Abbey, 2007), у якому їх 96; український переклад зроблено з нього, примітки — Нірменові. Імена китайських наставників подано в китайському читанні — Сюефен, а не Сеппо, Мацзу, а не Басо, — як і в Уменьгуані; японські імена й назви — в японському.