Діяння бодгісаттви

Того часу Будда проповідував Дгарму в гаю Амрапалі, і земля там раптом стала широкою й пишно оздобленою, а все зібрання зробилося золотого кольору. Ананда сказав Будді: «Шанований! З якої причини ця добра ознака? Це місце раптом стало широким і пишно оздобленим, а все зібрання зробилося золотого кольору».

Будда сказав Ананда: «Це Вімалакірті та Манджушрі з великим зібранням, що з пошаною оточує їх, надумали прийти сюди — тому наперед і з'явилася ця добра ознака».

Тоді Вімалакірті сказав Манджушрі: «Ходімо разом побачити Будду й разом з бодгісаттвами вшануймо його й піднесімо йому пожертву».

Манджушрі сказав: «Добре! Ходімо! Саме тепер пора».

Вімалакірті одразу надприродною силою підняв усе велике зібрання разом із лев'ячими престолами, поставив їх на праву долоню й подався туди, де був Будда. Прибувши, він опустив їх на землю, схилив голову до ніг Будди, сім разів обійшов його праворуч, склав долоні одним серцем і став осторонь; а всі ті бодгісаттви зійшли зі своїх престолів, схилили голови до ніг Будди, теж обійшли його сім разів і стали осторонь; і великі учні, Шакра, Брагма, чотири небесні царі та інші теж зійшли зі своїх місць, схилили голови до ніг Будди й стали осторонь.

Тоді Шанований, як велить Дгарма, привітав бодгісаттв і звелів кожному знову сісти, і всі прийняли настанову. Коли зібрання посідало, Будда сказав Шаріпутра: «Чи бачив ти, що вчинила вільна надприродна сила бодгісаттви, великої істоти?»

«Так, я вже бачив!»

«Що ти про це думаєш?» — «Шанований! Я бачу, що це незбагненно: цього не осягнути наміром і не виміряти мірою».

Тоді Ананда сказав Будді: «Шанований! Ці пахощі, що я їх нині чую, — таких не бувало досі; що це за пахощі?»

Будда сказав Ананда: «Це пахощі з пор на тілі тих бодгісаттв».

Тоді Шаріпутра сказав Ананда: «З наших пор теж виходять такі пахощі».

Ананда запитав: «Звідки це взялося?»

Той відповів: «Це старійшина Вімалакірті взяв у країні Усіх Пахощів рештки їжі того Будди, і в усіх, хто їв її в його домі, усі пори тіла так пахнуть».

Ананда запитав Вімалакірті: «А чи довго триматимуться ці пахощі?»

Вімалакірті сказав: «Доки ця їжа не перетравиться».

Той спитав: «А коли ця їжа перетравиться?»

Той відповів: «Сила цієї їжі триває сім днів, і лише потім вона перетравлюється. Ще, Ананда! Якщо слухач, який ще не ввійшов у правильне становище, з'їсть цю їжу, вона перетравиться лише тоді, коли він увійде в правильне становище; якщо цю їжу з'їсть той, хто вже ввійшов у правильне становище, вона перетравиться лише тоді, коли серце його визволиться; якщо цю їжу з'їсть той, хто ще не зродив наміру Великої Колісниці, вона перетравиться лише тоді, коли він зродить той намір; якщо цю їжу з'їсть той, хто вже зродив намір, вона перетравиться лише тоді, коли він здобуде терпіння до незродження;

а якщо цю їжу з'їсть той, хто вже здобув терпіння до незродження, вона перетравиться лише тоді, коли йому лишиться одне народження до пробудження. Це наче ліки, що звуться Найвищий Смак: у того, хто їх прийме, спершу згасає всяка отрута в тілі, і лише потім вони перетравлюються; така й ця їжа: вона усуває отруту всіх затьмарень і лише потім перетравлюється».

Ананда сказав Будді: «Такого не бувало, Шанований! Ця запашна їжа здатна чинити діло будди».

Будда сказав: «Так, так, Ананда!

В одних землях будд діло будди чиниться сяйвом будди, в інших — бодгісаттвами, в інших — людьми, яких будда створив перетворенням, в інших — деревом пробудження, в інших — одягом і постіллю будди, в інших — їжею, в інших — садами, гаями, терасами й вежами, в інших — тридцятьма двома знаками й вісімдесятьма супутніми прикметами, в інших — тілом будди, в інших — порожнім простором;

живі істоти саме через таку нагоду мають увійти в діяння за приписом. Десь діло будди чиниться такими порівняннями, як сон, мара, тінь, відлуння, образ у дзеркалі, місяць у воді чи марево в спеку; десь — звуком, мовою й письменами; а в якійсь чистій землі будди діло будди чиниться мовчанкою: без слів, без проповіді, без показування, без розпізнавання, без чинення, без діяння. Отак, Ананда!

У всьому, як будди тримаються, рушають і спиняються, у всьому, що вони чинять, немає нічого, що не було б ділом будди.

«Ананда! Є ці чотири Мара і вісімдесят чотири тисячі брам затьмарення, і живі істоти через них знемагають; будди ж саме цими дгармами чинять діло будди — і це зветься входженням у браму дгарм усіх будд. Бодгісаттва, який увійшов у цю браму, бачачи всяку чисту й гарну землю будди, не тішиться з того, не жадає її і не підноситься; а бачачи всяку нечисту землю будди, не журиться з того, не спиняється і не занепадає;

лише до будд він зроджує чисте серце, радіє й шанує — такого не бувало! Чесноти будд-татхаґат рівні між собою, а землі будд вони являють різними задля навернення живих істот. Ананда! Ти бачиш, що в землях будд земля буває різна, а простір різним не буває; так само й тіла будд, які ти бачиш, бувають різні, а їхня безперешкодна мудрість різною не буває.

«Ананда! Тіла будд, їхня велич і знаки, їхній рід, приписи, зосередження, мудрість, визволення, знання-бачення визволення, сили, безстрашності, неспільні властивості, велика доброзичливість і велике співчуття, їхня постава й діяння, тривалість їхнього життя, проповідь Дгарми й навчання, довершення живих істот, очищення земель будд, повнота всіх дгарм будди — усе це в них однакове. Тому їх і звуть самяксамбуддга, звуть татхаґата, звуть буддга. Ананда!

Якби я широко розповідав зміст цих трьох слів, ти й за життя довжиною в кальпу не зміг би все прийняти; і навіть якби три тисячі великих тисяч світів були повні живих істот, і кожна з них була б така, як Ананда, найперший у багатослуханні й наділений утримуванням почутого, — усі вони й за життя довжиною в кальпу не змогли б цього прийняти. Отак, Ананда: найвище, рівне-незрівнянне цілковите пробудження будд не має межі й міри, а мудрість їхня й красномовство незбагненні».

Ананда сказав Будді: «Віднині я не смію звати себе багатослуханим».

Будда сказав Ананда: «Не зроджуй наміру відступити! Чому? Я сказав, що ти найбільш багатослуханий серед слухачів, а не серед бодгісаттв. Годі, Ананда! Хто має мудрість, не має класти межі бодгісаттвам; глибину всіх морів ще можна виміряти, а зосередження, мудрість, утримування, красномовство й усі чесноти бодгісаттв виміряти неможливо. Ананда!

Облиште навіть діяння бодгісаттв: тієї надприродної сили, яку Вімалакірті явив одного разу, усі слухачі й пратьєкабудди, хоч би сто тисяч кальп напружували всі свої сили в перетвореннях, учинити не змогли б».

Тоді бодгісаттви, що прийшли зі світу Усіх Пахощів, склали долоні й сказали Будді: «Шанований! Коли ми вперше побачили цю землю, у нас постала думка про її ницість; нині ми самі каємось і докоряємо собі й покидаємо ту думку. Чому? Бо вправні засоби будд незбагненні: щоб перевести живих істот, вони являють країни будд різними, кожну — як кому належить. Так, Шанований! Даруй нам трохи Дгарми, щоб, вернувшись у ту землю, ми пам'ятали про Татхаґату».

Будда сказав тим бодгісаттвам: «Є брама визволення вичерпного й невичерпного; вам належить її вивчити. Що зветься вичерпним? Складені дгарми. Що зветься невичерпним? Нескладені дгарми. А бодгісаттва не вичерпує складеного й не спиняється в нескладеному.

«Що зветься не вичерпувати складеного? Це — не полишати великої доброзичливості й не покидати великого співчуття; глибоко зродити серце всеосяжної мудрості й не забувати про нього; навертати живих істот і ніколи не втомлюватися з того; завжди пам'ятати про чотири способи прихиляти до себе й чинити за ними; боронити Істинну Дгарму, не шкодуючи тіла й життя; садити всяке добре коріння без утоми й знемоги; тримати волю завжди в спокої, вправним засобом звертати заслугу на інших, шукати Дгарми без лінощів, проповідувати Дгарму без скупості; ревно підносити пожертви буддам;

задля цього входити в народження й смерть без страху; у славі й ганьбі не мати в серці ні журби, ні втіхи; не легковажити тими, хто ще не вчився, а тих, хто вчиться, шанувати, як будд; тим, хто впав у затьмарення, давати зродити правильне пам'ятування; не вважати за коштовність утіху самоти, не чіплятися за власну втіху й радіти з чужої; у зосередженнях мати думку, наче про пекло, а серед народження й смерті — думку, наче про сад; у тих, хто приходить просити, бачити добрих учителів, а віддаючи все, що маєш, — бачити в тому всеосяжну мудрість; побачивши того, хто порушив приписи, зроджувати думку про рятунок і захист;

у параміта́х бачити батька й матір, а в дгармах частин шляху — рідню; зроджувати добре коріння без жодної межі; оздобами чистих країн довершувати власну землю будди; чинити безмежне даяння й набувати повноти знаків і прикмет; усувати всяке зло й очищати тіло, мову й думку; у незліченних кальпах народження й смерті мати мужній намір; чуючи про незмірні чесноти будди, не втомлюватися волею;

мечем мудрості розбивати розбійників-затьмарень; виходити зі скупчень, царин і входів; брати на себе живих істот і назавжди їх визволяти; великим завзяттям валити військо Мара; завжди шукати мудрого діяння, що бачить дійсну ознаку поза думкою; у мирських дгармах мати мало бажань і вдовольнятися, а надмирського шукати без переситу, не покидаючи водночас і мирських дгарм; не руйнувати приписів постави, а проте вміти йти за людським звичаєм; зроджувати мудрість надприродних сил і вести нею живих істот; здобувати утримування пам'яті й не забувати почутого;

добре розрізняти здібності й відсікати сумніви живих істот; красномовством, що радо проповідує, викладати Дгарму безперешкодно; очищати десять добрих шляхів і приймати щастя богів і людей; плекати чотири безмірні стани й відкривати шлях до неба Брагма; просити й заохочувати проповідувати Дгарму, радіти й хвалити добре — і здобути голос будди; чинити добре тілом, мовою й думкою — і здобути поставу будди; глибоко плекати добрі дгарми, щоб діяння ставало дедалі кращим; ученням Великої Колісниці творити громаду бодгісаттв;

не давати серцю недбальства й не втрачати нічого доброго: чинити такі дгарми — це й зветься: бодгісаттва не вичерпує складеного.

«Що зветься: бодгісаттва не спиняється в нескладеному? Це — вивчати порожнечу й не робити порожнечу своїм здобутком; вивчати безознаковість і бездіяння й не робити безознаковість і бездіяння своїм здобутком; вивчати незродження й не робити незродження своїм здобутком; споглядати невічність — і не гидувати добрим корінням; споглядати страждання світу — і не ненавидіти народження й смерті; споглядати без-я — і невтомно наставляти людей; споглядати згасання — і не згасати назавжди; споглядати віддалення — і водночас плекати добро тілом і серцем;

споглядати, що нема куди вертатись, — і вертатися до добрих дгарм; споглядати незродження — і дгармою народження брати на себе всіх; споглядати відсутність течій — і не відсікати течій; споглядати, що немає діяння, — і дгармою діяння навертати живих істот; споглядати порожнечу й ніщоту — і не покидати великого співчуття; споглядати становище Істинної Дгарми — і не йти за Малою Колісницею;

споглядати, що всі дгарми оманливі, без міцності, без людини, без володаря, без ознаки, — і, доки не сповнилась первісна обітниця, не вважати за пусте заслуги, зосередження й мудрість: плекати такі дгарми — це й зветься: бодгісаттва не спиняється в нескладеному.

«Ще: бо він повний заслуг — він не спиняється в нескладеному; бо він повний мудрості — він не вичерпує складеного. Бо велика доброзичливість і співчуття — він не спиняється в нескладеному; бо сповнює первісну обітницю — він не вичерпує складеного. Бо збирає ліки Дгарми — він не спиняється в нескладеному; бо дає ліки за потребою — він не вичерпує складеного. Бо знає недуги живих істот — він не спиняється в нескладеному; бо гасить недуги живих істот — він не вичерпує складеного.

Правдиві мужі-бодгісаттви, плекаючи такі дгарми, не вичерпують складеного й не спиняються в нескладеному, — і це зветься брамою визволення вичерпного й невичерпного; вам належить її вивчити».

Тоді ті бодгісаттви, почувши цю проповідь Дгарми, дуже зраділи й розсипали по всіх трьох тисячах великих тисяч світів дивні квіти всіляких барв і всіляких пахощів, піднісши їх у пожертву Будді, цій сутрі-Дгармі й усім бодгісаттвам; а тоді схилили голови до ніг Будди, подивувалися з нечуваного й сказали: «Будда Шакямуні таки вміє тут добре чинити вправним засобом». Сказавши це, вони раптом зникли й вернулися до своєї країни.