← Назад до змісту
Дарунок Дгарми: вичерпне й невичерпне
Розділ 10 — кшаякшаядгармапрабгритапарівартах
А тим часом, коли Благословенний навчав Дгарми в гаю Амрапалі, той павільйон став просторим і широким, і те зібрання видавалося золотавим. Тоді достойний Ананда сказав Благословенному: «Провістям чого це, Благословенний, що гай Амрапалі став таким просторим і що все зібрання видається золотавим?»
Благословенний відповів: «Це, Ананда, Вімалакірті Ліччхаві й царевич Манджушрі, оточені великим зібранням, наближаються до Татхаґати».
Тоді Вімалакірті Ліччхаві сказав царевичу Манджушрі: «Ходімо, Манджушрі, до Благословенного. І ці махасаттви побачать Татхаґату й уклоняться йому».
Той відповів: «Ходімо, сину доброго роду, коли ти вважаєш, що настав час».
Тоді Вімалакірті Ліччхаві здійснив таке диво надприродної сили, що, поставивши все те зібрання разом із тими лев'ячими престолами собі на праву долоню, рушив туди, де був Благословенний. Прийшовши, він поставив те зібрання на землю, схилив голову до стіп Благословенного, сім разів обійшов Благословенного посолонь і став осторонь.
Тоді ті бодгісаттви, що прийшли з поля будди Татхаґати Ґандготтамакута, і всі інші зійшли з тих лев'ячих престолів, схилили голови до стіп Благословенного й стали осторонь. Так само Шакра, Брагма, охоронці світу й сини девів схилили голови до стіп Благословенного й стали осторонь.
Тоді Благословенний, привітавши тих бодгісаттв бесідою про Дгарму, мовив так: «Сідайте, сини доброго роду, кожен на свій лев'ячий престол».
І вони, з дозволу Благословенного, сіли.
Тоді Благословенний звернувся до достойного Шаріпутра: «Чи бачив ти, Шаріпутра, гру цих найвищих істот, цих бодгісаттв?»
Той відповів: «Бачив, Благословенний».
Благословенний спитав: «І яке ж уявлення в тебе від того виникло?»
Той відповів: «Незбагненним видалося мені це, Благословенний: я неспроможний ані помислити, ані зважити, ані злічити — таким незбагненним бачу я їхнє діяння».
Тоді достойний Ананда сказав Благословенному: «Небувалі пахощі чую я, Благословенний. Чиї це такі пахощі?»
Той відповів: «Це, Ананда, від тіл самих цих бодгісаттв, з усіх пор їхньої шкіри, струмують пахощі».
І Шаріпутра сказав: «У нас теж, достойний Ананда, з усіх пор шкіри струмують такі самі пахощі».
Той спитав: «Звідки ж узялися ці пахощі?»
Той відповів: «Вімалакірті Ліччхаві приніс страву з поля будди Татхаґати Ґандготтамакута, зі світу Сарваґандгасуґандга. Від тіл усіх, хто її спожив, струмують такі пахощі».
Тоді достойний Ананда сказав бодгісаттві Вімалакірті: «А як довго, сину доброго роду, триватимуть ці пахощі?»
Той відповів: «Доки ця страва не перетравиться».
Ананда спитав: «А за скільки часу ця страва перетравиться?»
Той відповів: «Перетравиться за сім седмиць. І ще сім днів по тому вона ширитиме снагу. І не буде шкоди від нестравлення».
«А ті ченці, шановний Ананда, які спожили цю страву, ще не вступивши в певність, — у них вона перетравиться тоді, коли вони вступлять у певність. А в тих, хто спожив її, уже вступивши в певність, вона перетравиться тоді, коли їхній розум цілком визволиться. У тих істот, які спожили її, не породивши думки про пробудження, вона перетравиться тоді, коли думку про пробудження буде породжено. У тих, хто спожив її, породивши думку про пробудження, вона перетравиться тоді, коли вони здобудуть терплячу згоду. А в тих, хто спожив її, здобувши терплячу згоду, вона перетравиться тоді, коли їх відділятиме одне-єдине народження.
Це наче, шановний Ананда, ліки, що звуться солодкими: доки вони в шлунку, вони не перетравлюються, аж доки не зникне отрута, що розійшлася по всьому тілу; аж потому ті ліки перетравлюються. Так само, шановний Ананда, та страва доти не перетравлюється, доки не знешкодиться отрута всіх скверн; аж потому та страва перетравлюється».
Тоді достойний Ананда сказав Благословенному: «Діло будди, Благословенний, чинить ця страва».
Той відповів: «Так воно, Ананда, так воно, як ти кажеш.
Є, Ананда, поля будди, де діло будди чинять бодгісаттви. Є поля будди, де діло будди чинить дерево пробудження. Є поля будди, де діло будди чинить саме споглядання образу з ознаками Татхаґати. Так само діло будди чинить небо й повітряний простір. Такий буває вишкіл тих істот.
Так само порівняння зі сном, відображенням, місяцем у воді, луною, маревом і мерехтінням, а також настанови, викладені через розчленування складів, чинять діло будди для істот. Є поля будди, де діло будди чинить письмове позначення. Є, Ананда, такі очищені поля будди, де діло будди для тих істот чинить безмовність, невимовляння, невикладання й несказанність.
Немає, Ананда, жодної постави й жодного вжитку в будд-благословенних, які не чинили б діла будди задля вишколу істот. І ті чотири Мара, Ананда, і вісімдесят чотири сотні тисяч воріт скверни, якими істоти опоганюються, — усім цим будди-благословенні чинять діло будди.
Це, Ананда, брама Дгарми, що зветься «входженням в усі дгарми будди». Бодгісаттва, що ввійшов у цю браму Дгарми, у полях будди, наділених усіма величними оздобами й чеснотами, не занепадає духом і не нікчемніє; і в полях будди, наділених усіма величними оздобами й чеснотами, не ваблиться до них і не бундючиться. І до Татхаґат він плекає найбільшу шану. Дивовижне-бо це в будд-благословенних, відданих рівності всіх дгарм: явлення розмаїття полів будди задля дозрівання істот.
Як буває, Ананда, розмаїття різних чеснот полів будди, але немає розмаїття простору в полі будди, вкритому шляхом птахів, — так само, Ананда, буває розмаїття тілесних образів Татхаґат, але немає розмаїття в незачепленому знанні Татхаґат.
Бо рівні, Ананда, всі будди — образом, барвою, сяйвом, поставою, ознаками, величчю роду, доброчесністю, самадгі, мудрістю, визволенням, знанням і баченням визволення, силами, безстрашностями, дгармами будди, великою приязню, великим співчуттям, зичливістю, поводженням, подвижництвом, шляхом, мірою життя, навчанням Дгарми, дозріванням істот, визволенням істот, очищенням поля, повнотою всіх дгарм будди. Тому й кажуть: «досконало пробуджений», «Татхаґата», «будда».
Розлогого пояснення змісту й розчленування цих трьох слів, Ананда, тобі не легко було б осягнути, навіть проживши цілу калпу. І якби всі істоти, що вміщаються в тритисячному світі, стали такі, як ти, — найпершими серед багатовчених, що здобули пам'ять-утримання, — то й усі ті істоти, подібні до Ананда, що здобули утримання почутого в пам'яті, не змогли б і за цілу калпу осягнути виклад достеменного змісту цих трьох слів: «досконало пробуджений», «Татхаґата», «будда». Таке-бо незмірне, Ананда, пробудження будди, таке незбагненне красномовство мудрості Татхаґат».
Тоді достойний Ананда сказав Благословенному: «Відсьогодні, Благословенний, я більше не проголошуватиму себе найпершим серед багатовчених».
Благословенний відповів: «Не піддавайся, Ананда, зневірі. Чому ж так? Бо найпершим серед багатовчених, Ананда, я назвав тебе, маючи на думці шравак, а не бодгісаттв. Облиш, Ананда, бодгісаттв: не мудрому їх осягати. Можна, Ананда, зміряти глибину всіх морів, але годі зміряти глибину мудрості, знання, пам'яті, дгарані й красномовства бодгісаттв. Тож будьте, Ананда, безсторонні щодо подвижництва бодгісаттв. Чому ж так? Бо ті величні оздоби, які Вімалакірті Ліччхаві явив за один передобідній час, усі шраваки й пратьєкабудди, наділені надприродною силою, з усіма своїми чудесами й перетвореннями, не змогли б явити й за сотні тисяч коті калп».
Тоді ті бодгісаттви, що прийшли з поля будди Благословенного Татхаґати Ґандготтамакута, зі світу Сарваґандгасуґандга, — усі вони, склавши долоні й уклоняючись Татхаґаті, промовили такі слова: «Ми зрікаємося, Благословенний, тих думок, через які породили зневажливе уявлення про це поле будди. Чому ж так? Бо незбагненна, Благословенний, обитель будд-благословенних. Вправністю в засобах, задля дозрівання істот, вони являють оздоби полів так і так, як самі забажають. Дай нам, Благословенний, дарунок Дгарми, щоб ми, повернувшись туди, у світ Сарваґандгасуґандга, пам'ятали Благословенного».
Благословенний відповів: «Є, сини доброго роду, визволення бодгісаттв, що зветься «вичерпне й невичерпне». У ньому вам належить вправлятися. Яке ж воно? Вичерпним зветься зумовлене, невичерпним — незумовлене. Тож бодгісаттві не слід вичерпувати зумовленого й не слід спинятися в незумовленому.
А невичерпність зумовленого — це ось що: невідступність від великої приязні; невідмова від великого співчуття; незабутність розуму всезнання, що вирушив із глибокого наміру; невтомність у дозріванні істот; незанедбання способів прихиляння; віддавання тіла й життя задля збереження істинної Дгарми; ненаситність у коренях благого; утвердженість у вправному спрямуванні заслуг; неліність у шуканні Дгарми; нескнарість учителя в навчанні Дгарми; ревність до бачення Татхаґат і до вшанування їх; безстрашність перед свідомо обраними народженнями; непіднесеність і непригніченість серед статків і нестатків; незневага до невишколених; любов до вишколених, як до вчителя; належне навернення тих, хто вкритий сквернами; неприв'язаність до втіхи усамітнення; неприхильність до власного щастя; захопленість щастям інших; уявлення про споглядання, самадгі й досягнення зосередження як про Авічі; уявлення про самсару як про сад і небесний палац; уявлення про прохачів як про добрих друзів; уявлення про віддавання всього свого як про сповнення всезнання; уявлення про нечестивих як про тих, кого треба рятувати; уявлення про параміти як про батька й матір; уявлення про дгарми, що сприяють пробудженню, як про власний почет; невичерпність зібраних коренів благого; здійснення у своєму полі чеснот усіх полів будди; звершення необмежених жертвувань задля сповнення великих і малих ознак; оздоблення тіла, мови й розуму нечиненням жодного зла; мандрування в самсарі незліченні калпи з чистотою тіла, мови й розуму; незневіра при слуханні про незмірні чесноти будди — від відваги розуму; узяття зброї мудрості задля подолання ворога-скверни; повне пізнання скандг, дгату й аятан задля несення тягаря всіх істот; розжарена мужність задля розгрому військ Мара; безгордість задля шукання Дгарми; малобажаність і вдоволеність задля шукання знання й сприйнятливості до Дгарми; незмішаність з усіма дгармами світу задля любові всього світу; незворушність усіх постав задля згоди зі світом; породження надзнань задля явлення всіх діянь; пам'ять, знання й дгарані задля утримання всього почутого; знання про вищі й нижчі здібності задля розсікання сумнівів усіх істот; незачеплена основа задля навчання Дгарми; незачеплене красномовство задля здобуття осягнутого красномовства; чистота десяти благих діянь задля зазнання статків девів і людей; породження чотирьох незмірних задля утвердження на шляху Брагма; здобуття голосу будди через прохання навчати Дгарми, через співрадіння й вигуки схвалення; здобуття постави будди через сходження до найвищої стриманості тіла, мови й думки та через неприв'язаність до всіх дгарм; спонукання до Великої Колісниці через притягання громади бодгісаттв; і несхибність через незагубність усіх чеснот. Отак-бо, сини доброго роду, бодгісаттва, відданий цій Дгармі, не вичерпує зумовленого.
А як же він не спиняється в незумовленому? Коли він опановує порожнечу — і не осягає порожнечі наочно; опановує безознаковість — і не осягає безознаковості наочно; опановує безпрагнення — і не осягає безпрагнення наочно; опановує нескладеність — і не осягає нескладеності наочно. Він споглядає: «неста́ле» — і не насичується коренями благого. Споглядає: «страждання» — і свідомо народжується. Споглядає: «безсамостійне» — і не полишає самості. Споглядає: «умиротворене» — і не породжує остаточного вгамування. Споглядає: «відлюдне» — і трудиться тілом і розумом. Споглядає: «безпритульне» — і не покидає притулку світлих дгарм. Споглядає: «без привласнення» — і несе взятий на себе тягар істот. Споглядає: «без течій» — і входить у перебіг самсари. Споглядає: «нерухоме» — і рушає задля дозрівання істот. Споглядає: «безсамостність» — і не полишає великого співчуття до істот. Споглядає: «ненародження» — і не впадає в певність шравак. Споглядає: «пусте», «марне», «безсутнє», «безгосподарне», «бездомне» — а сам стає не пустий на заслуги, не марний на знання, сповнений у намірах, помазаний знанням самосущого, відданий знанню самосущого, утверджений в остаточному змісті, у роді будд. Отак-бо, сини доброго роду, бодгісаттва, відданий цій Дгармі, не спиняється в незумовленому й не вичерпує зумовленого.
Тим, що ревно збирає накопичення заслуг, він не спиняється в незумовленому; тим, що ревно збирає накопичення знання, він не вичерпує зумовленого. Тим, що наділений великою приязню, він не спиняється в незумовленому; тим, що наділений великим співчуттям, він не вичерпує зумовленого. Тим, що доводить істот до дозрівання, він не спиняється в незумовленому; тим, що прагне дгарм будди, він не вичерпує зумовленого. Тим, що сповнює ознаки будди, він не спиняється в незумовленому; задля сповнення знання всезнавця він не вичерпує зумовленого. Тим, що вправний у засобах, він не спиняється в незумовленому; тим, що добре вдивляється мудрістю, він не вичерпує зумовленого. Задля очищення поля будди він не спиняється в незумовленому; тим, що стоїть на підтримці будд, він не вичерпує зумовленого. Тим, що зазнає користі істот, він не спиняється в незумовленому; тим, що являє зміст Дгарми, він не вичерпує зумовленого. Тим, що збирає корені благого, він не спиняється в незумовленому; тим, що плекає нахил до коренів благого, він не вичерпує зумовленого. Задля сповнення обітниць він не спиняється в незумовленому; тим, що не має прагнень, він не вичерпує зумовленого. Тим, що чистий наміром, він не спиняється в незумовленому; тим, що чистий глибоким наміром, він не вичерпує зумовленого. Тим, що бавиться п'ятьма надзнаннями, він не спиняється в незумовленому; тим, що має знання будди й шість надзнань, він не вичерпує зумовленого. Задля сповнення накопичення парамітів він не спиняється в незумовленому; тим, що час іще не сповнився, він не вичерпує зумовленого. Тим, що збирає скарб Дгарми, він не спиняється в незумовленому; тим, що не задовольняється частковою дгармою, він не вичерпує зумовленого. Тим, що збирає всі ліки, він не спиняється в незумовленому; тим, що дає ліки відповідно до потреби, він не вичерпує зумовленого. Твердою обітницею він не спиняється в незумовленому; тим, що доводить обітницю до кінця, він не вичерпує зумовленого. Тим, що збирає ліки Дгарми, він не спиняється в незумовленому; тим, що дає ліки Дгарми відповідно до випадку, він не вичерпує зумовленого. Тим, що пізнає недуги-скверни всіх істот, він не спиняється в незумовленому; тим, що втишує всі недуги, він не вичерпує зумовленого. Отак-бо, сини доброго роду, бодгісаттва не вичерпує зумовленого й не спиняється в незумовленому. Це й зветься визволенням бодгісаттв «вичерпне й невичерпне». У ньому вам, достойні мужі, належить чинити подвиг».
І ось ті бодгісаттви, почувши цю настанову, задоволені, піднесені, звеселені, зраділі, сповнені втіхи й радості, задля вшанування Благословенного й задля вшанування тих бодгісаттв та цього викладу Дгарми вкрили весь цей тритисячний великотисячний світ по коліна всілякими порошками, пахощами, куріннями та квітами, обсипали ними коло зібрання Благословенного, схилили голови до стіп Благословенного, тричі обійшли Благословенного посолонь і, промовляючи натхненні слова, зникли з цього поля будди й тієї ж миті постали там, у світі Сарваґандгасуґандга.
Десятий розділ, що зветься «Дарунок Дгарми: вичерпне й невичерпне».