← Назад до змісту
Незбагненна вправність у засобах
Розділ 2 — ачінтйопаякаушаляпарівартах
І ось того часу у великому місті Вайшалі жив Ліччхаві на ім'я Вімалакірті. Він звершив належне під колишніми Переможцями, посадив корені блага, шанобливо служив багатьом буддам, здобув терпіння, здобув красномовність, бавився великими надзнаннями, здобув дгарані, досяг безстрашності, подолав Мара й супротивників, глибоко ввійшов у спосіб глибокої Дгарми, вийшов із праджняпараміти, дійшов до вершини вправності в засобах, наділений красномовністю, вправний у нахилах і поведінці істот, довершений у знанні вищих і нижчих здібностей, навчав Дгарми кожного так, як тому належить, утвердився в рішучості й доклав зусиль у цій великій колісниці, чинив діла добре зважені, стояв у поводженні будди, проник у розум, чудовий, мов океан. Усі будди його хвалили, славили й вихваляли, усі Шакра, Брагма й охоронці світу схилялися перед ним. Він жив у великому місті Вайшалі, щоб вправністю в засобах доводити істот до зрілості.
Незліченне багатство — щоб привернути вбогих і безпритульних істот. Цілком чиста моральність — щоб привернути тих, хто ламає обітниці. Здобуті терпіння й приборкання — щоб привернути істот злих, лихих, зловорожих і гнівних розумом. Розпалена мужність — щоб привернути істот млявих. Утвердженість у дгʼяні, уважності й самадгі — щоб привернути істот із розсіяним розумом. Здобута певність мудрості — щоб привернути істот злиденних на мудрість.
Він носить білу одіж, а поводиться довершено, як шраман. Він живе вдома, а не заплямований ні сферою жаги, ні сферою форми, ні сферою без форми. Його бачать із дружиною, синами й жіноцтвом дому — і повсякчас він провадить чисте життя. Його оточує почет — і повсякчас він живе на самоті. Його бачать оздобленим прикрасами — і повсякчас він увінчаний ознаками. Його бачать таким, що живиться їжею, питвом і стравою, — і повсякчас поживою йому дгʼяна. Його бачать по всіх гральних домах, і він доводить до зрілості істот, чий розум прикипів до гри в кості, — і повсякчас він живе без недбальства. Він розвідує всі іновірні вчення — і намір його щодо будди нерозколотий. Він знає лад і правила всіх мирських і надмирських наук — і повсякчас тішиться втіхою саду Дгарми. Його бачать по всіх зборищах — і всюди він шанований найпершим.
Він проповідує Дгарму й товаришує зі старими, середніми й молодими, щоб іти назустріч світові.
Він завзятий у всіх мирських справах — і не жадає ні здобутку, ні втіхи.
Його бачать на всіх площах і перехрестях — щоб напоумити всіх істот.
Він увійшов у справи царя — щоб оберігати істот.
Його бачать на всіх слуханнях і бесідах про Дгарму — щоб відвернути від нижчої колісниці й привести до великої колісниці.
Він приходить до всіх шкіл письма — щоб доводити до зрілості дітей.
Він заходить у всі доми куртизанок — щоб показати вади жаги.
Він заходить у всі шинки — щоб установити уважність і свідомість.
Серед старійшин він шанований як старійшина — щоб звістити найвищу Дгарму.
Серед домогосподарів він шанований як домогосподар — щоб відсікти всяке хапання й привласнення.
Серед кшатріїв він шанований як кшатрій — щоб утвердити терпіння, лагідність і силу.
Серед брахманів він шанований як брахман — щоб розбити гординю, чванство й пиху.
Серед радників він шанований як радник — щоб скерувати всі царські справи згідно з Дгармою.
Серед царевичів він шанований як царевич — щоб відвернути жагу до царських утіх і владарювання.
У внутрішніх покоях він шанований як покойовий — щоб доводити до зрілості жінок і дівчат.
Він іде назустріч простолюду — щоб від звичайної заслуги піднести їх до вищого прагнення.
Серед Шакра він шанований як Шакра — щоб показати непостійність владарювання.
Серед Брагма він шанований як Брагма — щоб показати відмінне знання.
Серед охоронців світу він шанований як охоронець світу — щоб оберігати всіх істот.
Отак Вімалакірті, Ліччхаві, наділений таким незмірним знанням вправності в засобах, жив у великому місті Вайшалі.
Вправністю в засобах він явив себе хворим. І до нього, хворого, у великому місті Вайшалі приходили відвідати недужого царі, царські сановники, урядники, царевичі й придворні, брахмани й домогосподарі, старійшини, містяни й селяни, і ще багато тисяч інших живих істот.
Тим, що приходили, Вімалакірті, Ліччхаві, беручи за приклад це саме тіло з чотирьох великих начал, навчав Дгарми: «Отаке непостійне, шановні, це тіло; отаке хистке, отаке ненадійне, отаке немічне, отаке позбавлене осердя. Отаке порохняве, отаке минуще, отаке страдницьке, отаке хворобливе, отаке підвладне переміні; отаке вмістище багатьох недуг це тіло, шановні. Мудрому не слід на нього спиратися.
Це тіло, шановні, подібне до жмуту піни: воно не витримує розтирання.
Це тіло подібне до бульбашки: воно недовго стоїть.
Це тіло подібне до марева: воно постало зі скверн і жаги.
Це тіло подібне до стовбура бананового дерева: у ньому немає осердя.
Це тіло, ой леле, — наче машина, зв'язана кістками й жилами.
Це тіло подібне до омани: воно постало з перекручення.
Це тіло подібне до сну: бачене в ньому неправдиве.
Це тіло подібне до відсвіту: воно й бачиться як відсвіт колишніх діянь.
Це тіло подібне до луни: воно залежить від умов.
Це тіло подібне до хмари: його ознака — збурення й розпад.
Це тіло схоже на блискавку: воно щомиті розпадається і не стоїть.
Це тіло безхазяйне: воно постало з розмаїтих умов.
Це тіло бездіяльне: воно схоже на землю.
Це тіло позбавлене «я»: воно схоже на воду.
Це тіло позбавлене живої душі: воно схоже на вогонь.
Це тіло позбавлене особи: воно схоже на вітер.
Це тіло позбавлене самосущності: воно схоже на простір.
Це тіло не має власного постання: воно — оселя великих начал.
Це тіло порожнє: у ньому немає ні «я», ні «мого».
Це тіло безтямне: воно схоже на трави, дрова, стіни, грудку землі й на відсвіт.
Це тіло нерухоме: воно рухається, лише припряжене до машини вітру.
Це тіло пусте: воно — збіговисько нечистого й гнилого.
Це тіло нікчемне: йому належить бути натертим, розтертим, розсипаним і зруйнованим.
Це тіло вражене чотирма сотнями й чотирма недугами.
Це тіло схоже на стару криницю: його повсякчас долає старість.
Це тіло, ой леле, стоїть на межі: кінець йому — смерть.
Це тіло подібне до вбивці, до отруйної змії, до порожнього села: воно захоплене скандгами, дгату й опорами чуття.
Тож вам належить породити відразу й безпристрасність до такого тіла, а до тіла Татхаґати породити прагнення.
Бо тіло Татхаґати, шановні, — це тіло Дгарми: воно народжене з даяння, народжене з моральності, народжене з самадгі, народжене з мудрості, народжене з визволення, народжене зі знання й бачення визволення; народжене з приязні, співчуття, співрадості й рівноти; народжене з даяння, приборкання й стриманості; народжене з терпіння й лагідності; народжене з твердої мужності й коренів блага; народжене з дгʼян, визволень, самадгі й досягнень зосередження; народжене з навчання, мудрості й вправних засобів; народжене з тридцяти семи ланок пробудження; народжене зі спокою й проникливого бачення; народжене з десяти сил; народжене з чотирьох безстрашностей; народжене з вісімнадцяти окремішніх дгарм будди; народжене з усіх параміт; народжене з надзнань і відань; народжене задля відсічення всіх недобрих дгарм; народжене з обіймання всіх добрих дгарм; народжене з істини; народжене з дійсного; народжене з невсипущості. З незмірних світлих діянь народжене, шановні, тіло Татхаґати — ось до чого вам належить прагнути. І щоб відсікти в усіх істот недугу всіх скверн, вам належить породити думку про найвище досконале пробудження».
Так Вімалакірті, Ліччхаві, тим, що зійшлися відвідати недужого, навчав Дгарми так і так, аж багато сотень тисяч істот породили думку про найвище досконале пробудження.
Розділ другий, названий «Незбагненна вправність у засобах».