← Назад до змісту
Вхід у браму недвоїстої Дгарми
Розділ 8 — адваядгармамукхаправешапарівартах
І ось Вімалакірті з роду Ліччхаві звернувся до тих бодгісаттв: «Хай явиться вам, шляхетні мужі: який же вхід бодгісаттв у браму недвоїстої Дгарми?»
Був там серед зібраних бодгісаттва на ім'я Дгармавікурвана. Він сказав так: «Виникнення й розпад, сину доброго роду, — ось двоїстість. Що не народжене й не виникло, у того немає жодного розпаду. Здобуття терпіння щодо ненародженості дгарм — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Шріґупта сказав: «„Я“ і „моє“ — ось двоїстість. Через ненакладання „я“ не буває й „мого“. А те ненакладання — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Шрікута сказав: «Скверна й очищення — ось двоїстість. Через повне пізнання скверни не буває помислу про очищення. Шлях, що викорінює всякий помисел і веде до відповідності, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сунакшатра сказав: «Ворухнення й помислення — ось двоїстість. А хто не ворушиться й не звертає уваги, тому немає до чого братися; вільне від того, до чого братися, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Субагу сказав: «Думка про пробудження і думка шраваки — ось двоїстість. А в рівному баченні думки як омани немає ні думки про пробудження, ні думки шраваки. Рівність ознаки думки — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Аніміша сказав: «Схоплення й несхоплення — ось двоїстість. Чого не схоплюють, того й не набувають; щодо того не чинять ні прийняття, ні відкидання. Нечинення й незачіпання всіх дгарм — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сунетра сказав: «Єдина ознака і безознакове — ось двоїстість. А хто не позначає й не розрізняє, не творить ні єдиної ознаки, ні безознакового, — те входження в рівність ознаки й неознаки є вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Пушя сказав: «Добре й недобре — ось двоїстість. Незвертання ні до доброго, ні до недоброго — це безознакове. А межа безознакового — недвоїста. Проходження крізь неї — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сінга сказав: «Гріховне й безгрішне — ось двоїстість. А хто знанням, міцним, як ваджра, не зв'язується й не звільняється, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сінгаматі сказав: «„Це з течіями, а це без течій“ — ось двоїстість. А хто здобув дгарму рівності, той не творить сприйняття ні того, що з течіями, ні того, що без течій; але й не досягає безсприйняттєвості, і не досягає рівності в безсприйняттєвості, і не сплутаний сприйняттям. Таке входження — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сукхадгімукта сказав: «„Це щастя, а це нещастя“ — ось двоїстість. А хто відійшов від усіх утіх, чий розум рівний просторові неба і хто через цілком очищене знання ні до чого не липне, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Нараяна сказав: «„Це мирське, а це надмирне“ — ось двоїстість. Природа мирського — порожнеча, і там ніщо не переправляється й не сходить, не рушає й не розсіюється. Де немає ні переправи, ні сходження, ні рушання, ні розсіювання, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Дантаматі сказав: «Самсара і нірвана — ось двоїстість. Через бачення самосущності самсари не блукають у самсарі й не входять у парінірвану. Таке пробудження — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Пратякшадаршін сказав: «Вичерпання і невичерпне — ось двоїстість. Вичерпання — це цілковито вичерпане. А що цілковито вичерпане, того вже не треба вичерпувати; тому й зветься невичерпним. А що невичерпне, те миттєве; а в миттєвого немає вичерпання. Про того, хто так увійшов, слід сказати, що він увійшов у браму недвоїстої Дгарми».
Бодгісаттва Самантаґупта сказав: «„Я“ і „не-я“ — ось двоїстість. Хто не знаходить тієї самості, що ж він робитиме не-собою? Хто бачить самосущність „я“, той не творить двоїстості — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Відюддева сказав: «Відання і невідання — ось двоїстість. Саме відання за природою є невіданням. А невідання — без природи, поза лічбою, поза шляхами лічби. Осягнення тут — недвоїсте осягнення; це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Пріядаршана сказав: «„Форма“ і „порожнеча“ — ось двоїстість. Бо сама форма і є порожнеча; порожнеча не від знищення форми — сама природа форми і є порожнеча. Так само „відчуття, сприйняття, спонуки, свідомість“ і „порожнеча“ — ось двоїстість. Бо сама свідомість і є порожнеча; порожнеча не від знищення свідомості — сама природа свідомості і є порожнеча. Таке пробуджене знання щодо п'яти скандг схоплення — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Прабгакету сказав: «„Одне — чотири дгату, а інше — дгату простору“ — ось двоїстість. Самою природою простору є чотири дгату. Від початкової межі вони мають природу простору, від кінцевої межі мають природу простору, і теперішні так само мають природу простору. Таке знання входження в дгату — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Суматі сказав: «Око і форма — ось двоїстість. А хто повністю пізнав око, той щодо форм не жадає, не гнівається й не мариться; той зветься втишеним. Вухо і звуки, ніс і запахи, язик і смаки, тіло і дотикове, розум і дгарми — ось двоїстість. А хто повністю пізнав розум, той щодо дгарм не жадає, не гнівається й не мариться; той зветься втишеним. Для того, хто так перебуває у втишенні, це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Акшаяматі сказав: «„Даяння спрямовують до всезнання“ — ось двоїстість. Бо саме даяння за самосущністю є всезнання, і саме всезнання за самосущністю є спрямуванням. Так само „моральність, терпіння, зусилля, дгʼяну, мудрість спрямовують до всезнання“ — ось двоїстість. Бо сама мудрість за самосущністю є всезнання, і саме всезнання за самосущністю є спрямуванням. Входження тут у єдиний спосіб — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Ґамбгірабуддгі сказав: «„Одне — порожнеча, інше — безознакове, інше — безбажанне“ — ось двоїстість. Бо в тому, що порожнє, немає жодної ознаки; у безознаковому немає бажання; у безбажанному не діють ні думка, ні розум, ні свідомість розуму. Де є одна брама визволення, там слід бачити всі брами визволення — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Шантендрія сказав: «Будда, Дгарма і сангга — ось двоїстість. Бо Дгарма — Буддина, і сангга має природу Дгарми. Усі ці коштовності незумовлені; незумовлений і простір; і всякий спосіб дгарм рівний просторові. Таке слідування — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Апратігатачакшус сказав: «Сущне тіло і припинення сущного тіла — ось двоїстість. Бо саме сущне тіло і є припинення. Чому ж так? Бо він не покладає погляду „це сущне тіло“, яким поглядом уявляв би „сущне тіло“ чи „припинення сущного тіла“. Він — без уявлень, без розрізнення, цілковито без розрізнення, досягнув самосущності припинення; він ані виникає, ані щезає — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сувініта сказав: «Стриманість тіла, мови й розуму — ось двоїстість. Чому ж так? Бо ці дгарми мають ознакою невитвореність. Яка невитвореність тіла, така сама ознака невитвореності мови, така сама ознака невитвореності розуму. І ту невитвореність усіх дгарм слід пізнати й осягнути. Знання невитвореності тут — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Пунякшетра сказав: «„Він складає спонуки — благі, неблагі й непорушні“ — ось двоїстість. А невитвореність благих, неблагих і непорушних спонук — недвоїста. І в порожнечі власної ознаки благих, неблагих і непорушних спонук немає ні благих, ні неблагих, ні непорушних спонук. Таке очищення — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Падмавюга сказав: «Двоїстість постає з постання „я“. Хто повністю пізнав „я“, той двоїстості не піднімає. Для того, хто перебуває в недвоїстому, немає виявлення; а невиявне — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Шріґарбга сказав: «Двоїстість виявляється через набування. Чого не здобувають, того й не набувають; того не нагромаджують і не розбирають. Де немає ні нагромадження, ні розбирання, — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Чандроттара сказав: «Темрява і світло — ось двоїстість. Ані темрява, ані світло — недвоїсте. Чому ж так? Бо в того, хто досяг припинення, немає ні темряви, ні світла. І така сама ознака в усіх дгарм. Входження тут у рівність — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Ратнамудрагаста сказав: «Втіха в нірвані й нехіть до самсари — ось двоїстість. У кого немає ні втіхи в нірвані, ні нехоті до самсари — це недвоїсте. Чому ж так? Бо визволення виявляється лише для зв'язаного. А хто цілковито не зв'язаний, чого ж він шукатиме визволення? Монах, не зв'язаний і не звільнений, не породжує ні втіхи, ні нехоті — це вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Манікутараджа сказав: «Шлях і хибний шлях — ось двоїстість. У того, хто ступив на шлях, хибний шлях не діє. У того, хто перебуває в недіянні, немає ні сприйняття шляху, ні сприйняття хибного шляху. Бо в того, хто повністю пізнав сприйняття, розум не ступає у двоїстість — це його вхід у недвоїсте».
Бодгісаттва Сатянандін сказав: «Істина і неправда — ось двоїстість. Хто бачить істину, той і самої істини не убачає — звідки ж він побачить неправду? Чому ж так? Бо він бачить не м'ясним оком, а оком мудрості. І так він бачить, що не вбачає. Де немає ні бачення, ні вбачання, — це вхід у недвоїсте».
Отак ті бодгісаттви, виклавши кожен свій виклад, сказали юному Манджушрі: «А який же, Манджушрі, вхід бодгісаттви в недвоїсте?»
Манджушрі сказав: «Добре сказано вами всіма, шляхетні мужі. Але все, що ви виклали, — це також двоїстість. Полишивши й самий єдиний виклад: невимовляння всіх дгарм, невисловлювання, непроголошення, неназивання, необмовляння, непозначання — це вхід у недвоїсте».
І ось юний Манджушрі сказав Вімалакірті з роду Ліччхаві: «Ми виклали, сину доброго роду, кожен свій виклад. Хай же і тобі явиться виклад входу в недвоїсту Дгарму».
І тоді Вімалакірті з роду Ліччхаві змовчав.
І тоді юний Манджушрі похвалив Вімалакірті з роду Ліччхаві: «Чудово, чудово, сину доброго роду! Ось він, вхід бодгісаттв у браму недвоїстої Дгарми, де немає ходу ні літерам, ні звукам, ні голосам, ні виявленням».
Коли викладався цей виклад, п'ять тисяч бодгісаттв через вхід у браму недвоїстої Дгарми здобули терпіння щодо ненародженості дгарм.
Розділ восьмий — про вхід у браму недвоїстої Дгарми.