The Attractive Power of God

Господь наш Ісус Христос сказав у Євангелії Своїми благословенними устами ці слова, які означають: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець Мій не притягне його». В іншому місці Він каже: «Я в Отці, і Отець у Мені». Тому хто приходить до Сина, той приходить до Отця. Далі Він каже: «Я і Отець — одне. Тому кого притягує Отець, того притягує і Син». Святий Августин теж каже: «Діла Святої Трійці невіддільні одне від одного». Тому Отець притягує до Сина, а Син притягує до Святого Духа, а Святий Дух притягує до Отця і Сина; і кожна Особа Трійці, притягуючи до Двох Інших, притягує до Себе, бо Троє — одне. Отець притягує міццю Своєї сили, Син притягує Своєю незглибимою мудрістю, Святий Дух притягує Своєю любов’ю. Так нас притягує Свята Трійця шнурами Сили, Мудрості й Любові — коли нас тягнуть від злого до доброго, від доброго до кращого, а від кращого до найкращого з усього. Отець же притягує нас від зла гріха до добра Своєї благодаті міццю Своєї незмірної сили, і Йому потрібні всі засоби Його потуги, щоб навернути грішників, — більше, ніж тоді, коли Він мав сотворити небо і землю, які сотворив власною силою без допомоги жодного створіння. Але коли Він має навернути грішника, Йому завжди потрібна допомога самого грішника. «Він не навертає тебе без твоєї допомоги», — каже святий Августин.

Тож смертний гріх є розрив природи, смерть душі, неспокій серця, ослаблення сили, сліпота чуття, скорбота духу, смерть благодаті, смерть чесноти, смерть добрих діл, блукання духу, спільнота з дияволом, вигнання з християнства, підземелля пекла, бенкет пекла, вічність пекла. Тому, якщо ти чиниш смертний гріх, ти винен в усьому цьому і зазнаєш усіх наслідків. Щодо першого: смертний гріх є розрив природи, бо природа кожної людини є образ, і подоба, і дзеркало Трійці, Божества і вічності. Усе це разом нівечить смертний гріх; тому він є розрив природи. Такий гріх є також смерть душі, бо смерть — це втратити життя. А Бог є життя душі, і смертний гріх відлучає від Бога; тому він є смерть душі. Смертний гріх є також неспокій серця, бо ніщо не спочиває ніде, крім свого власного місця; а власне місце спочинку душі — ніде, крім Бога, як каже святий Августин: «Господи! Ти створив нас для Себе, тому ми не можемо спочити ніде, крім Тебе». Смертний гріх є також ослаблення сил, бо власною силою ніхто не може ані скинути з себе тягар гріха, ані втриматися від гріха. Він є також сліпота чуття, бо не дає людині розпізнати, який короткий той час, що його можна провести в насолоді розкошів, і які довгі муки пекла й радощі неба. Смертний гріх є також смерть усієї благодаті, бо щоразу, коли чинять такий гріх, душа позбавляється всієї благодаті. Так само він є смерть усякої чесноти й усіх добрих діл і блукання духу.

Він є також спільнота з Дияволом, бо все має спільноту з подібним до себе; а гріх уподібнює душу й сатану одне до одного. Він є також вигнання з християнства, бо позбавляє грішника всієї користі, що йде від християнства. Він є також підземелля пекла, бо якби душа лишалася в тій чистоті, в якій сотворив її Бог, ні ангел, ні диявол не могли б відібрати в неї свободу. Але гріх замикає її в пеклі. Гріх є також вічність пекла, бо вічність — у волі, а якби її не було у волі, не було б її і в свідомості.

А люди кажуть, коли чинять гріх, що не збираються чинити так завжди; вони мають намір відвернутися від гріха. Це так само, якби людина вбила себе і гадала, що власною силою зможе знову себе оживити. Це, однак, неможливо; але відвернутися від гріха власною силою і прийти до Бога — ще куди неможливіше. Тому кожен, хто має відвернутися від гріха і прийти до Бога в Його небесне царство, мусить бути притягнений небесним Отцем міццю Його божественної сили. Отець притягує також Сина, який приходить нам на поміч Своєю благодаттю, спонукаючи нашу вільну волю відвернутися від гріха і зненавидіти його — той гріх, що відвів нас убік від Бога і від незмінної доброти Божества. Тоді, якщо душа згодна, Він виливає в неї дар Своєї благодаті, і вона зрікається всієї своєї нужди й гріха, і всі її діла оживають. А ця благодать б’є з осердя Божества і з серця Отця, і тече безнастанно, і ніколи не спиняється, якщо душа слухається Його вічної любові. Тому Він каже в пророках: «Я полюбив тебе любов’ю вічною, тому милосердям притягнув тебе». З переповнення Своєї всеосяжної любові Він бажає притягнути всіх до Себе, і до Свого Єдинородного Сина, і до Святого Духа в радість небесного царства. Тепер нам слід знати, що перш ніж народився Господь наш Ісус Христос, небесний Отець притягував людей усією Своєю міццю п’ять тисяч двісті років; і все ж, скільки нам відомо, не привів у небесне царство жодної. Тож коли Син побачив, що Отець так сильно притягував людей і навіть утомив Себе, а все ж не досяг успіху, Він сказав Отцеві: «Я притягну їх шнурами людськими». Це було так, ніби Він казав: «Я добре бачу, Отче, що Ти з усією Своєю міццю не можеш досягти успіху, тому Я Сам притягну їх шнурами людськими».

Тому Син зійшов із неба, і втілився від Діви, і взяв на Себе всі наші тілесні немочі, окрім гріха й безумства, в які вкинув нас Адам; і з усіх Своїх слів, і діл, і членів, і жил Він сплів шнур, і притягував нас так уміло й так щиро, що кривавий піт лився з Його священного Тіла. А коли Він притягував людей без упину тридцять три роки, Він побачив початки руху і відкуплення всього, що мало настати. Тому Він сказав: «І Я, коли буду піднесений на Хрест, притягну всіх до Себе». Тому Він був розпростертий на Хресті й відклав усю Свою славу і все, що могло б завадити Йому притягувати людей.

Отже, є три природні способи притягання, якими Христос на Хресті притягнув до Себе між третьою і дев’ятою годиною більше людей, ніж притягнув перед тим за тридцять три роки Свого життя. Перший спосіб, яким Він притягує, — це спорідненість, та спорідненість, що зводить докупи створіння одного роду і подібне до подібного. Цим шнуром спорідненості Він притягнув людей до Божества, до якого завжди подібний. Щоб Бог притягнув більше до Себе і забув Свій гнів, Син каже: «Улюблений Отче, позаяк Ти не хотів простити гріхів заради всіх принесених раніше жертв, — ось Я, Твій Єдинородний Син, що в усьому подібний до Твого Божества, в Якому Ти сховав усі багатства божественної любові, приходжу на Хрест, щоб бути живою жертвою перед Твоїми очима; щоб з Твого отцівського милосердя Ти схилився і глянув на Мене, Твого єдиного Сина, і на Мою Кров, що тече з Моїх ран, і згасив вогненний меч, яким у руках ангела Ти загородив дорогу до Раю, — щоб усі, хто покаявся й оплакав свої гріхи через Мене, могли туди ввійти».

Другий спосіб притягання, яким Він скористався, — це Порожнеча, як ми бачимо, коли ставимо один кінець порожнистої трубки у воду і тягнемо з неї повітря: вода підіймається стеблом до вуст, бо порожнеча трубки, з якої витягли повітря, притягує воду до себе. Так і Господь наш Ісус Христос спорожнив Себе, щоб мудро притягнути все до Себе. Тому Він дав вилитися всій крові, що була в Його Тілі, і так притягнув до Себе все милосердя й усю благодать, що були в серці Його Отця, — так повно й так корисно, що стало на цілий світ. Відповідно Отець сказав: «Милосердя Свого Я ніколи не забуду», і далі: «Тепер, Сину Мій, будь сміливий і сильний, щоб Ти привів увесь народ у землю, яку Я обіцяв, — у землю небесних радощів, у землю, що тече медом Мого Божества і молоком Твого людства».

Третій спосіб притягання ось який: як ми бачимо, що сонце витягує тумани від землі до неба, так і серце Господа нашого Ісуса Христа розпеклося на Хресті, наче вогненна піч, — так люто горіло полум’я любові, яке Він чув до цілого світу. Так, жаром Своєї любові, від якого ніщо не могло сховатися, — такий він був сильний, — Він притягнув увесь світ до Себе. Ніколи Господь наш Ісус Христос не виявив такої великої любові, як тоді, коли терпів муку Хреста, коли віддав за нас Своє життя й обмив наші гріхи Своєю дорогоцінною Кров’ю. Тому шнурами Любові Він притягнув нас усіх до Себе на Хресті, щоб ті, хто відчуває притягання Його смерті й мучеництва, жили з Ним у вічному блаженстві.

А коли Святий Дух побачив, що Єдинородний Син Отця притягував так мудро, що здобув Собі все на небі й на землі, Він теж відчув спонуку з власної любові й доброти притягувати. Тому Він сказав: «Я теж притягуватиму Своїми шнурами і Своєю сіттю». І Він сплів сіть із семи високих властивостей Отця, із семи благодатей Сина, із семи Своїх власних дарів і з семи християнських чеснот. Так Він запевняє нас, що ми ніколи не загинемо, бо ми так спіймані Його добротою, що Він виганяє з нас усі злі діла плоті й родить у нас Свої плоди, так що ми здобуваємо нагороду вічного життя. Нехай же Отець зі Своєї любові, і Син зі Своєї благодаті, і Святий Дух зі Своєю спільнотою дадуть нам стати гідними того самого. Амінь.

Джерело: Christian Classics Ethereal Library