Картина рисового пирога

Вступ перекладача

У цій промові Доґен починає з того, що досліджує в буквальному сенсі вислів наставника медитації Сянъяня Чжісяня: «Картина рисового пирога не може вгамувати голод». Іншими словами, розумова конструкція не замінить безпосереднього досвіду Того, Що Є. Так само й знання про те, що страждання існує, страждання не вгамовує. Потім Доґен непомітно перевертає цей погляд і показує, як те, що ми називаємо безпосереднім досвідом, формується тим, як наш розум зображує речі.

Оскільки всі будди просвітлені, просвітлені й усі мирські істоти. Проте будди й мирські істоти не однакові ні за природою, ні за складом розуму. І все ж, коли ті й ті являють своє просвітлення, просвітлення одних не заважає просвітленню інших. Коли ті й ті являють своє просвітлення, вони являють його так, що одні не торкаються того, як його являють інші. Таке пряме Вчення, властиве нашим патріархам. Тож не робіть якусь міру однаковості чи відмінності мірилом того, чи здатна людина до навчання. Ось чому сказано: «Коли ми ледь-ледь збагнемо, що таке одна річ, ми збагнемо, що таке безліч речей». «Збагнути, що таке одна річ» тут не означає заперечити вигляд, який ця річ мала раніше, не означає протиставити одну річ іншій і не означає вважати якусь річ абсолютною і єдиною. Вважати річ абсолютною і єдиною — те саме, що зробити її перешкодою, а тоді спіткнутися об цю перешкоду. Коли наше розуміння звільняється від перешкоди «я розумію», один випадок розуміння дорівнює безлічі випадків розуміння. Один випадок розуміння дорівнює одній думці чи речі, а розуміння однієї думки чи речі — те саме, що розуміння безлічі думок і речей.

❀

Один стародавній будда колись сказав: «Картина рисового пирога ніколи не вгамує голоду». Новачки в латаних рясах, що шукають наставника, з яким могли б дослідити цей вислів, а також бодгісатви й шраваки — слухачі Будди, — що зійшлися сюди з усіх сторін, не однакові ні славою, ні рангом. Це стосується й тих, хто має голову небесної істоти чи обличчя демона, — усі вони сходяться сюди з усіх сторін, хто товстошкірий, а хто тонкошкірий. І хоча вони, можливо, кажуть, що вивчають сказане буддами минулого й теперішнього, насправді вони проводять життя під якимось деревом чи в соломʼяній хатині відлюдника. Тому, коли доходить до передавання традицій нашої чернечої родини, дехто пояснює цей вислів про рисовий пиріг так: «Він сказав це тому, що вивчення писань і коментарів не дає справжньої мудрості». А інші кажуть: «Він говорив так, бо хотів сказати, що й вивчення писань про три тимчасові колісниці та єдину Істинну Колісницю не є шляхом до просвітлення». І в тому, і в тому випадку це лише їхнє оцінювальне мислення.

Якщо говорити ширше, то ті, хто твердить, ніби тимчасові Вчення цілком марні, глибоко помиляються. Їм не було справді передано благочестиве поводження патріархів нашої традиції, тому вислови будд і патріархів для них темні. А якщо вони не прояснили навіть цього одного вислову, то хто міг би підтвердити, що вони до кінця дослідили вислови інших будд?

Вислів «Картина рисового пирога ніколи не вгамує голоду» подібний, наприклад, до вислову з Аґами: «Утримуйся від усякого зла, дотримуйся всього доброго й чини його».¹ Він подібний і до запитання Дацзяня Хуейнена: «Що ж Це таке, що так прийшло?» І подібний до слів Дуншаня Лянцзе: «Я завжди ревний саме тут, на цьому місці». Поки що досліджуйте ці вислови у своєму навчанні саме так.

Людей, що натрапляли на вираз «картина рисового пирога», мало, і жоден із них не вникнув до кінця в те, що він означає. Звідки я це знаю? Коли я свого часу випробовував одного-двох смердючих шкіряних мішків — тобто людей, — вони не досягли ні певності, ні навіть непевності: здавалися просто байдужими, наче не хотіли слухати сусідської балаканини. Вам слід усвідомити, що сказане про «картину рисового пирога» охоплює і вигляд того, що народилося від «батька» й «матері», і вигляд того, що ще не народилося від «батька» й «матері».² Саме тієї миті, коли рисовий пиріг справді роблять із рису чи пшеничного борошна, безперечно, являється його реальність і здійснюється його назва. Не засвоюйте у своєму навчанні думки, ніби картина рисового пирога — щось таке ж дрібʼязкове, як наше сприйняття того, що речі приходять і відходять. «Фарби», якими ми «малюємо рисовий пиріг», відповідають фарбам, якими ми малюємо пейзаж. Тобто для пейзажу ми беремо блакитну й червону земляну фарбу, а для картини рисового пирога — рис і пшеничне борошно. Оскільки і там, і там задум і підготовка однакові, то однакові й матеріали, які ми використовуємо.

Тому «картина рисового пирога» може означати рисову галушку, бобовий пиріг, пиріг із тофу, печений пшеничний корж, смажений рисовий пиріг — і все це постає з картини, яку ми намалювали в розумі. Вам слід визнати, що існують такі речі, як картини, пироги, а також думки й речі. Тому пироги, що являються тут і тепер, усі разом є «картинами рисових пирогів». Якби ми шукали «картину рисового пирога» окремо від цього, то зрештою ніколи її не знайшли б, бо нічого такого ніхто ще не вигадав. Хоча картина рисового пирога являється в якийсь один час, в інший час вона не являється. Однак вона не має ознак старого чи молодого і не залишає слідів свого приходу й відходу. Водночас країни й землі як «намальовані пироги» постають і втілюються тут і тепер.

У фразі «ніколи не вгамує голоду» «голод» не означає чогось підвладного двадцяти чотирьом годинам доби. Водночас картина рисового пирога, коли ми її зустрічаємо, не є річчю зручною: навіть якби ми її покуштували, голоду вона зрештою не вгамувала б. Немає рисового пирога, що залежав би від нашого голоду. А оскільки немає рисового пирога, що залежав би від існування рисових пирогів, живий спосіб життя не передається, а традиційні способи навчання не успадковуються. Голод — це дорожній посох ченця. Несуть його горизонтально чи вертикально, він зазнає тисячі змін і безлічі перетворень. Рисовий пиріг теж є одним із проявів тіла й розуму — чи то синій, жовтий, червоний або білий, чи то довгий, короткий, квадратний або круглий.

Коли ми малюємо пейзаж, то беремо блакитну, зелену й червону земляну фарбу, щоб зобразити грізні скелі й дивовижної форми камені, а також використовуємо сім скарбів і чотири скарби.³ Так само роблять і тоді, коли малюють рисовий пиріг. Малюючи людину, ми використовуємо чотири елементи й пʼять скандг — складових особистості; малюючи Будду, ми використовуємо не тільки грудку землі чи глини, а й його тридцять дві благі ознаки, стеблинку трави і незліченні кальпи навчання й практики. Оскільки зображення Будди на сувої завжди було таким, усі будди — це зображені будди, а всі зображені будди — це будди. Нам треба дослідити, що таке намальований будда і що таке намальований рисовий пиріг. Нам треба докладно й з усією наполегливістю дослідити, що таке чорна камʼяна черепаха і що таке залізний посох ченця, що таке річ фізична і що таке річ ментальна. Коли ми докладаємо таких зусиль, життя і смерть, приходи й відходи — це просто малювання картини, так само як, одним словом, і найвище просвітлення. Підсумовуючи: ні сфери Дгарми, ні порожній простір — не що інше, як намальовані образи.

❀

Один стародавній будда колись сказав у вірші:

Це слова про велике осягнення. Так він висловлює те, що його наполеглива практика Шляху дала повний плід. Тому саме тієї миті, коли він осягнув Шлях, він створив картину, у якій синюваті гори й білий сніг називає «сувоєм за сувоєм». Попри це, немає жодного руху чи миті спокою, що не були б частиною того, як він творить картину. Наші власні зусилля тепер робити все, що в наших силах, просто взяті з наших власних картин. Десять епітетів Будди й три прозріння — це «сувої з картинами».⁴ Пʼять духовних здібностей, пʼять духовних сил, сім чинників просвітлення і Благородний Восьмичастинний Шлях становлять «сувої з картинами».⁵ Якби ви сказали, що такі картини несправжні, то несправжні й усі думки та речі. Якщо думки й речі несправжні, то несправжня й Дгарма Будди. Якщо ж Дгарма Будди справжня, то звідси випливає, що справжня і картина рисового пирога.

❀

Над цим його висловом нам треба не поспішаючи поміркувати. Щойно «рисова галушка» постала, знайдеться наставник-патріарх, який заговорить про «розмову, що виходить за межі „будди“ й перевершує „патріарха“». І є «учні із залізною волею», які можуть його не слухати.⁷ І є новачки, які слухатимуть, бо наставник висловив Дгарму.

Те, що Юньмень являє Велику Справу й влучає в яблучко словами «рисова галушка», — це, безперечно, кілька скибок намальованого рисового пирога. І в них є розмова про вихід за межі «будди» й перевершення «патріарха», і є в них шлях до стану будди чи до стану демона.⁸

❀

Мій покійний Наставник колись сказав: «Високий бамбук і банан входять до творення картини».⁹ Це вислів, за допомогою якого ті, хто вийшов за межі довгого й короткого, досліджували у своєму навчанні «творення картини». «Високий бамбук» — китайська назва того, що ми в Японії називаємо «довгостеблим бамбуком». Хоча люди кажуть, що бамбук — наслідок взаємодії інь і ян, це ми приводимо «інь і ян» у рух. І все ж є час високого бамбука, але цей час не виміряти мірами інь і ян.¹⁰ Навіть великі святі, хоч і можуть мигцем побачити інь і ян, не здатні збагнути, чим інь і ян є насправді. Оскільки інь і ян разом становлять неупередженість думок і речей, неупередженість ваг і мір, неупередженість слів і шляхів, це щось поза тими інь і ян, на які спираються розум і очі небуддистів і тих, хто йде двома меншими шляхами — шляхами шраваків і пратьєкабудд. Це інь і ян високого бамбука; це лік етапів життя високого бамбука; це світ високих бамбуків. Будди всіх десяти сторін існують як родина високих бамбуків. Вам слід усвідомити, що космос із його небесами й землями — це коріння, стебла, гілки й листя високого бамбука. Тому він дає космосові з його небесами й землями тривати, він надає субстанційності горі Сумеру посеред Великого Океану разом із цілим всесвітом у всіх десяти сторонах, і він робить дорожній посох наставника й лакований бамбуковий лук водночас і повними, і неповними.¹¹

Банан має в собі землю, воду, вогонь, вітер і простір, а також розум, волю, свідомість і мудрість. Це його коріння, стебла, гілки й листя, а також яскравість його квітів і плодів. Тому, коли осінні вітри огортають його й шматують, на ньому не лишається жодної порошини. Його, безперечно, можна назвати чистим і незаплямованим, бо всередині нього немає ні жил, ні кісток, а на його формі — ні клею, ні іншої липкої речовини. Звільнення — його мета. Ба більше, оскільки він не чіпляється за безпосереднє, він поза обговоренням таких мір часу, як хвилини й секунди. Завдяки цьому зусиллю земля, вода, вогонь і вітер оживають, а розум, намір, свідомість і мудрість зазнають Великої Смерті. Тому в нашій лінії ми звично приймали Настанови, користуючись весною й осінню, зимою й літом як їхнім знаряддям.

Теперішня діяльність високого бамбука й банана — це творення картини. Тому ті, хто може пробудитися, почувши звук удару об бамбук, творитимуть картину, хоч би вони були драконами, хоч вужами,¹² бо не матимуть сумнівів щодо сентиментальних турбот мирських чи святих.

Оскільки все це образи на картині, вони неодмінно узгоджені між собою. Де є довгі картини, там не бракуватиме й коротких. Цілком ясно, що вам слід ретельно дослідити цей принцип. Оскільки ввесь всесвіт і всі думки в ньому — це малювання картини, кожна людська думка й річ постає з картини, і будди й патріархи теж виходять із картин. Отже, поза образом рисового пирога немає ліків, що вгамували б наш голод, поза образом голоду немає взаємних зустрічей між людьми, а поза образом наповненості немає спроможності.

Підсумовуючи: бути вдоволеним голодом, бути вдоволеним відсутністю голоду, не вгамовувати свій голод і не вгамовувати свою відсутність голоду — усе це було б неможливим і невимовним, якби не образ голоду. Вам слід дослідити у своєму навчанні, що конкретне «тут і тепер» цієї самої миті — це картина рисового пирога. Коли ви дослідите суть цього своїм тілом і розумом, ви почнете опановувати благотворну здатність ледь-ледь рушати речі й самому бути рушеним речами. Доки ця благотворна здатність не явиться перед самими вашими очима, ваша здатність вивчати Шлях ще не проявилася повністю. Коли ви цілком явите цю благотворну здатність, ви цілком збагнете, що таке картина.

Виголошено перед громадою в Каннондорі, у монастирі Косьохорін-дзі, пʼятого дня одинадцятого місячного місяця третього року ери Ніндзі (28 листопада 1242 року).

Переписав я в приміщенні для гостей монастиря Косьохорін-дзі сьомого дня одинадцятого місячного місяця третього року ери Ніндзі (30 листопада 1242 року). Едзьо.

Примітки перекладача

1. Тобто настанови (утримання від зла тощо) вгамовують страждання (голод), але лише доти, доки людина живе за ними, а не просто промовляє їх.

2. «Ще не народжене від „батька“ й „матері“» стосується часу до постання двоїстості, а «народжене від „батька“ й „матері“» — постання двоїстого мислення.

3. У буденному сенсі «сім скарбів» — це різні дорогоцінні й напівдорогоцінні камені, а також сім скарбів вселенського монарха, а «чотири скарби» — чотири основні знаряддя художника: пензель, туш, каменець для розтирання туші й папір. У духовному сенсі «сім скарбів» — це сім видів самоцвітних дерев, що ростуть у Чистій Землі, а «чотири скарби» — чотири розділи писань: Вчення Будди для всіх (сутри), його настанови для ченців (віная), коментарі до Вчення Будди (шастри) і молитовні закликання (дгарані).

4. Десять епітетів Будди: «Так Прихідний», «Гідний шани», «Самопросвітлений», «Досконалий у поведінці», «Той, хто добре пішов», «Знавець світу», «Неперевершений», «Найвищий наставник тих, кого можна навчити», «Учитель богів і людей» та «Пробуджений, прибіжище світу». Три прозріння (三明) — це знання минулих життів, божественне око, що бачить смерть і народження істот, і знання про вичерпання забруднень.

5. Пʼять духовних здібностей — це довіра, завзяття, роздум, споглядання й мудре розрізнення. Пʼять духовних сил долають сумнів довірою, недбалість завзяттям, неправду роздумом, сплутані чи блукаючі думки спогляданням, а всі ілюзії та омани — мудрим розрізненням. Сім чинників просвітлення — це вміння відрізняти істинне від неправдивого, незмінність у навчанні й практиці, радість, позбавлення від важкості розуму, спокій, уміння тримати розум зосередженим і стійкість до всього, що виникає.

6. Вислів «рисова галушка» у міркуваннях Доґена є метафорою питання, яке інтелект «вигадує», щоб про нього побалакати.

7. «Учні із залізною волею» — тут це старші ченці, які чують Дгарму, висловлену наставником, але перестали слухати.

8. Тобто відповідь Юньменя правильна, але якщо учень залишається привʼязаним до таких понять, як «будда», «патріарх» чи «вихід за межі», то він ступив на шлях до стану демона, а не до стану будди, де всі такі поняття відпадають.

9. Бамбук і банан здавна є сюжетами і китайського, і японського живопису. Обидва вживаються також як метафори й мають різні значення. З огляду на цю цитату Доґенового наставника Тяньтуна Жуцзіна і на її розбір у Доґена, бамбук описує наставника, а банан — учня.

10. Тобто життя наставника не можна виміряти мирськими, двоїстими мірами, такими як інь і ян.

11. Лакований бамбуковий лук був обвитий гілкою гліцинії; іноді наставники дзен використовували його під час церемоній, вказуючи на стосунки наставника й учня.

12. «Дракони» тут — це ченці зі значними духовними здобутками й винятковими розумовими здібностями, а «вужі» — ченці зі скромнішими здібностями. І ті, й ті цілком здатні розрізняти справжнє й буденне в духовних питаннях.

13. Переказуючи те, на що вказує цей вірш: ті, хто мислить буденно, можуть розрізняти наставників, зокрема за тим, як довго хтось виконує обовʼязки наставника, але з духовного погляду наставник є наставником тому, що він або вона є «отакою», тобто «такою людиною», яка цілком осягнула Істину.

Переклад з англійської — за виданням: Rev. Hubert Nearman, «Shōbōgenzō: The Treasure House of the Eye of the True Teaching», Shasta Abbey, 2007.