← Назад до змісту
Розділ 2
Велика Мудрість, що за межами розрізнювального мислення
Макахання-хараміцу · 摩訶般若波羅蜜
Вступ перекладача
Макахання-хараміцу — найраніша датована промова Дгарми в «Сьобоґендзо». Доґен виголосив її перед своїми ченцями в оновленому монастирі, який перейменував на Каннондорі. Промова складається здебільшого з переказу Сутри Серця праджняпараміти (яп. Хання Сінґьо) і довгих цитат із Великої сутри праджняпараміти (яп. Дай Хання-ґьо), а також вірша його китайського наставника Тяньтуна Жуцзіна; до всього цього Доґен додав свої коментарі.
У промові є алюзія, яка в перекладі може бути не такою очевидною, як в оригіналі. В уривках із Великої сутри праджняпараміти запитувача названо Тентайсяку, «Владика Небес», — це поширений епітет Індри. Тож на перший погляд здається, що далі йде діалог між божеством з індуїстського пантеону та Субгуті, одним із головних учнів Будди, відомим своїм розумінням Буддиного вчення про бездоганну чистоту Порожнечі. Проте в оригіналі читачеві дано тонкий натяк на те, хто насправді запитує: Субгуті звертається до нього «Каушіко» («Той, чиї очі дивляться на речі скоса») — цей епітет застосовують до Індри, коли він набуває людської подоби. Іншими словами, запитувач — людина, яка через пиху вважає себе рівнею Владиці Небес, бо дивиться на Буддине вчення скоса.
Коли бодгісаттва Авалокітешвара був єдиний із найглибшою Мудрістю Серця, що за межами розрізнювального мислення, він з усією ясністю побачив, що пʼять скандг, з яких складається вся істота людини, — це простір.
Пʼять скандг — це наша фізична форма, наші чуттєві сприйняття, наші уявлення й думки, наша воля і наша свідомість: вони — пʼятикратний прояв Мудрості. «Побачити з усією ясністю» — це і є Мудрість. Щоб пояснити, що це означає і чому це важливо, він сказав: «Наша фізична форма чиста й безмежна, як простір» і «Безмежне — це і є наша фізична форма». Наші фізичні форми — це форми; Безмежне — це безмежне. Перші — це «сотні окремих паростків»,1 друге — це розмаїття форм.
Коли Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, проявляється у дванадцятикратній формі, вона — дванадцять чуттєвих сфер, тобто шість чуттєвих здатностей разом із тим, що вони сприймають як властивості всіх думок і речей. І ця Мудрість має вісімнадцятикратний прояв: шість чуттєвих здатностей — око, вухо, ніс, язик, тіло, що відчуває дотик, і розум; шість відповідних сприйманих властивостей — колір, звук, запах, смак, дотик і зміст думки; і шість видів свідомості, повʼязаних з оком, вухом, носом, язиком, тілом і розумом. І ця Мудрість має чотирикратний прояв: виникнення страждання, його причина, його остаточне згасання і шлях, яким воно згасає. І ця Мудрість має шестикратний прояв: щедрість, дотримання Чистих Заповідей, практика терпіння, старанне зусилля, спокійна споглядальна медитація і мудре розрізнення. І Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, має єдиний прояв, що постійно постає перед нашими очима тут і тепер: це повне й досконале просвітлення. І Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, має трикратний прояв: минуле, теперішнє і майбутнє. І ця Мудрість має шестикратний прояв: земля, вода, вогонь, вітер, простір і свідомість. І ця Мудрість має чотирикратний прояв, що відбувається в щоденному житті: ходіння, стояння, сидіння й лежання.
Колись у зібранні Татгаґати Шакʼямуні був один чернець-жебрак, який подумав про себе: «Я з найглибшою шаною схиляюся перед глибокою Мудрістю, що за межами розрізнювального мислення. І слушно, бо хоча в цій Мудрості ніщо не народжується й не зникає, все ж можна встановити, що існують сукупність дотримання заповідей, сукупність зосередження, сукупність мудрості, сукупність звільнення і сукупність знання й бачення звільнення.2 Можна також встановити, що справді існують плоди того, хто ввійшов у потік, того, хто ще раз повернеться, того, хто не повернеться, і плід архата. Можна встановити, що існує пробудження того, хто пробуджується самотужки, а також найвище, досконале пробудження.3 Можна встановити, що існують Три Коштовності — Будда, Дгарма і Сангха, а також що існує обертання Колеса чудесної Дгарми і переправлення всіляких живих істот на Той Берег».
Будда, знаючи ці думки, звернувся до ченця й сказав: «Саме так, саме так: глибока Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, тонка, і розуму її не збагнути».
Щодо потаємних думок цього ченця: коли хтось шанобливо схиляється перед усіма речами, то мудрість, яка спонукала ченця сказати «хоча немає ні народження, ні зникнення, все ж…», — це і є «шанобливе схиляння». Коли настає ця мить «належної шани», мудрість того, що можна встановити, постає просто перед вашими очима й охоплює все, що мав на думці чернець, — від заповідей, зосередження й мудрості аж до переправлення живих істот на Той Берег. Саме це ми називаємо «Му».4 Те, на що вказує цей зручний вираз «Му», можна усвідомити через щойно перелічені практики, бо це «Му» і є глибока, тонка й незбагненна Мудрість, що за межами розрізнювального мислення.
Шакра, владика небожителів, спитав старого учня Будди, шановного Субгуті: «О великий доброчесний, якщо якийсь бодгісаттва-махасаттва захоче вивчати цю глибоку Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, то як саме йому слід її вивчати?»
Субгуті відповів: «Каушіко,5 якщо бодгісаттва-махасаттва захоче вивчати глибоку Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, він має вивчати її так, як простір, — з розумом, відкритим, як відкритий простір, без жодних упереджень, що сковували б його».
Отже, «вивчати Мудрість» означає «бути вільним від упереджень», а «бути вільним від упереджень» — це і є «вивчати Мудрість».
Тоді Шакра, владика небожителів, звернувся до Будди й сказав: «Шанований у світі, якщо доброчесні чоловіки й жінки приймуть це Твоє вчення про Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, будуть його дотримуватися, читати й повторювати, вдумливо досліджувати його значення і викладати іншим, то як мені їх оберігати? Прошу лише одного, Шанований у світі: зі співчуття дай нам настанову».
Тоді шановний Субгуті відповів Шакрі, владиці небожителів: «Каушіко, чи бачиш ти якусь дгарму, яку можна оберігати?»
Шакра відповів: «Ні, о великий доброчесний, я не бачу жодної дгарми, яку можна було б оберігати».
Тоді Субгуті сказав: «Каушіко, якщо доброчесні чоловіки й жінки чинитимуть так, як тут сказано, то глибока Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, сама й буде їм обороною. Якщо доброчесні чоловіки й жінки чинитимуть так, як сказано, вони ніколи не віддаляться від глибокої Мудрості, що за межами розрізнювального мислення. Знай: хоч би яка істота — людина чи нелюдина — шукала нагоди заподіяти їм шкоду, вона зрештою нічого не досягне. Каушіко, якщо хочеш їх оберігати, чини так, як тут сказано. Бажати оберігати глибоку Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, і всіх бодгісаттв — це те саме, що бажати оберігати порожній простір».
Зрозумійте: приймати це Вчення, дотримуватися його, читати й повторювати його та вдумливо досліджувати його значення — це і є «оберігати Мудрість». А «бажати оберігати її» — це приймати Вчення, дотримуватися його, читати й повторювати його і так далі.
Мій покійний Наставник, давній будда, якось сказав у вірші:
Усе моє єство — мов вуста дзвоника, що висить у порожнечі:
Він не питає, чи вітер віє зі сходу чи заходу, з півночі чи півдня.
Для всіх однаково він промовляє Мудрість заради інших:
Дінь-дон-дон — і знов дінь-дон-дон.6
Це — промовляння Мудрості, яке будди й патріархи правильно передавали від одного до одного. Усе його єство — ця Мудрість, усі інші — ця Мудрість, увесь ти сам — ця Мудрість, увесь схід і захід, північ і південь — ця Мудрість.
Будда Шакʼямуні сказав: «Шаріпутро,7 усім живим істотам слід приносити дари цій Мудрості, що за межами розрізнювального мислення, і шанобливо схилятися перед нею так, ніби в ній перебуває сам Будда. Досліджувати Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, слід так, ніби приносиш дари й шанобливо схиляєшся перед Буддою — Пробудженим і Шанованим.8
Чому так? Бо Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, не відрізняється від Будди — Пробудженого і Шанованого, а Будда — Пробуджений і Шанований не відрізняється від Мудрості, що за межами розрізнювального мислення. Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, і є Буддою — Пробудженим і Шанованим, а Будда — Пробуджений і Шанований і є Мудрістю, що за межами розрізнювального мислення.
Чому так? Бо, Шаріпутро, всі Татгаґати — архати й Цілком Пробуджені — без винятку змогли зʼявитися у світі завдяки Мудрості, що за межами розрізнювального мислення. І тому, Шаріпутро, що всі бодгісаттви-махасаттви, пратʼєкабудди, архати, ті, хто не повертається, ті, хто повертається ще раз, і ті, хто ввійшов у потік, без винятку змогли зʼявитися у світі завдяки Мудрості, що за межами розрізнювального мислення.9 І тому, Шаріпутро, що в усьому світі десять шляхів доброго діяння, чотири медитативні зосередження, чотири безформні стани зосередження і пʼять надприродних здібностей без винятку змогли зʼявитися завдяки Мудрості, що за межами розрізнювального мислення».
Отже, Будда — Пробуджений і Шанований — це Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, а Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, — це всі різноманітні думки й речі. Усі ці різноманітні речі мають ознаку порожнечі: вони не народжуються й не зникають, не забруднені й не чисті, не збільшуються й не зменшуються. Коли ця Мудрість, що за межами розрізнювального мислення, постає перед нашими очима, то перед нашими очима постає Будда — Пробуджений і Шанований. Розпитуйте про це, досліджуйте це. Приносити дари й шанобливо схилятися — це і є вшановувати Будду — Пробудженого і Шанованого, довіряти йому й вірно йому служити; а вшановувати його, довіряти йому й вірно йому служити — це і є бути Буддою — Пробудженим і Шанованим.
Виголошено перед громадою в Каннондорі-ін у дні літнього ретриту першого року ери Темпуку (1233).
Переписав Едзьо в покоях прислужника настоятеля в монастирі Кіппо-дзі, провінція Етідзен, двадцять першого дня третього місячного місяця другого року ери Канґен (29 квітня 1244 року).
Примітки перекладача
1. «Сотні окремих паростків» (百草, букв. «сто трав») — вираз, який Доґен часто вживає. Він означає всі різноманітні форми, що виникають чи «проростають» через певний збіг умов, якийсь час існують, а тоді зникають, коли умови, що їх породили, змінюються.
2. Це пʼять «сукупностей» (скандг) Дгарма-тіла: заповіді (戒), зосередження (定), мудрість (慧), звільнення (解脫) і знання й бачення звільнення (解脫知見). Нірмен у перекладі ототожнює їх із пʼятьма скандгами особистості (форма, відчуття, уявлення, воля, свідомість) і розгортає кожну в пояснення; в оригіналі такого ототожнення немає, тож переклад тут виправлено за японським текстом.
3. Пробудження «того, хто пробуджується самотужки» (獨覺菩提) — пробудження пратʼєкабудди, який осягає просвітлення сам, без наставника, і не навчає інших. «Найвище, досконале пробудження» (無上正等菩提) — пробудження будди. Нірмен у своїй примітці відносить перше до пробудження самого Шакʼямуні, а друге тлумачить як бачення того, що всі речі однаково просвітлені; оригінал має на увазі звичайну буддійську пару «пратʼєкабудда — будда».
4. «Му» (無) — японське читання китайського ієрогліфа «не-має», яким у чаньських текстах іноді позначають Те, що виходить за межі будь-яких слів чи описів.
5. Каушіка (Kauśika) — родове імʼя Шакри (Індри): «нащадок Кушіки». За буддійськими переказами, в одному з минулих життів Шакра був людиною — брахманом Маґгою з роду Каушіка. Пояснення «Той, чиї очі дивляться на речі скоса» і прочитання запитувача як пихатої людини, що лише вдає з себе Індру, належать Нірменові (див. вступ); у його перекладі Субгуті щоразу звертається до запитувача «О ти, що дивишся з сумнівом». В оригіналі стоїть просто імʼя 憍尸迦.
6. Це вірш Тяньтуна Жуцзіна «Про вітряний дзвоник» (風鈴頌). Останній рядок, 滴丁東了滴丁東, — звуконаслідування дзвону.
7. Шаріпутра — один із головних учнів Будди, славетний своєю мудрістю.
8. «Будда — Пробуджений і Шанований» — так Нірмен передає 佛薄伽梵, «Будда Бгаґават» (Благословенний). У Нірмена в цьому реченні всі живі істоти стають обʼєктом шанування («кожну слід шанувати як місце, де перебуває Будда»); в оригіналі (是諸有情，於此般若波羅蜜多，應如佛住供養禮敬) живі істоти мають шанувати саму праджняпараміту так, ніби в ній перебуває Будда. Переклад виправлено.
9. Чотири останні — архат, той, хто не повертається, той, хто повертається ще раз, і той, хто ввійшов у потік, — це чотири ступені на шляху до архатства.
Переклад з англійської — за виданням: Rev. Hubert Nearman, «Shōbōgenzō: The Treasure House of the Eye of the True Teaching», Shasta Abbey, 2007.