Logo

← Назад до текстів

Напис про довірливе серце-ум

Xìnxīn Míng

Найвищий Шлях не важкий — лише не терпить розрізнення й вибирання.
розділ 70.
Лише не ненавидь і не люби — і тоді все наскрізно ясно.
Щойно є найменше відхилення — небо й земля розходяться прірвою.
Хочеш, щоб [це] постало перед тобою — не тримай у собі ні згоди, ні спротиву.
Згода й спротив борються між собою — це і є хвороба .
розділ 71.
Не знаючи сокровенної суті — марно виснажуватись думками про спокій.
Довершене подібне Великій Порожнечі — без нестачі й без надлишку.
Воістину через хапання й відкидання [воно] не є таким.
Тобто не є довершеним.
Не женися за обумовленим буттям і не перебувай у триманні порожнечі.
Єдина рівність у серці — і все само собою згасає.
Спиняючи рух, повертаєшся до спокою — а цей спокій знову посилює рух.
розділи 15, 16; коментар до розділу 40.
Лише загрузнувши у двох крайностях — як пізнати єдину природу?
розділ 2.
Не проникнувши в єдине — втрачаєш силу в обох сторонах.
Усуваєш буття і грузнеш у бутті; слідуєш порожнечі — й відвертаєшся від порожнечі.
Що більше слів і думок — то далі від відповідності.
коментарі до розділів 22, 47.
Відсікти слова й відсікти думки — і не буде місця, куди б не проникало.
розділи 19, 20.
Повернувшись до кореня — осягаєш суть; слідуючи за відображенням — втрачаєш основу.
розділи 16, 28, 40.
На мить повернути світло назад — краще за попередню порожнечу.
За ту [порожнечу], яку шукав і не здоганяв.
Попередня порожнеча переходить у зміни — усе через оманливі погляди.
Не потрібно шукати істинне — лише слід заспокоїти погляди.
розділ 15
Не перебувай у двох поглядах — обережно, не переслідуй їх.
Щойно виникають «так» і «ні» — у сум’ятті втрачається .
Двоїсте виникає через одне — але й за одне не тримайся.
розділ 42. Не тримайся за одне — і буде Шлях.
Коли єдиний ум не виникаєдесять тисяч дгарм без вади.
Без вади — без дгарм; не виникає — не-ум.
Суб’єкт згасає услід об’єктові; об’єкт тоне услід суб’єктові.
Об’єкт є об’єктом через суб’єкта; суб’єкт є суб’єктом через об’єкта.
Хочеш знати ці дві сторони — споконвіку це одна порожнеча.
Одна порожнеча тотожна обом — рівно вміщує десять тисяч образів.
Не бачачи тонкого й грубого — звідки взятись упередженості?
Сутність Великого Шляху широка — немає ні легкого, ні важкого.
Малі погляди й лисячі сумніви — що поспішніше, то повільніше.
Чіпляючись за це — втрачаєш міру; входить на хибний шлях.
Відпусти це до 自然 — у сутності немає ні відходу, ні перебування.
Слідуючи природі, зливаєшся зі Шляхом — вільний і безтурботний, відсікаєш тривоги.
коментарі до розділів 12, 25, 27, 29.
Прив’язування думок відхиляє від істинного; занурення в затьмарення — недобре.
Недобре виснажувати дух — навіщо ділити на далеке і близьке?
Хочеш прямувати до Єдиної Колісниці — не ненавидь шість чуттєвих об’єктів.
Шість обʼєктів чуттів: форма, звук, запах, дотик, смак, ментальні явища.
Не ненавидячи шість чуттєвих об’єктів — повертаєшся до правильного пробудження.
Мудрий перебуває в 無為; дурний сам себе зв’язує.
Дгарма не має іншої дгарми — оманливо сам прив’язуєшся й чіпляєшся.
Брати , щоб користуватися — хіба це не велика помилка?
Ум використовує ум коли умом намагаються охопити ум або досягти певного стану.
В омані народжуються спокій і сум’яття; у пробудженні немає ні любові, ні неприязні.
Усі дуальності — це [через] оманливе самозважування.
Поділ на дві сторони — це результат хибного розсудження.
Сни, ілюзії, квіти в порожнечі — навіщо виснажуватись, хапаючи їх?
Здобуток і втрата, «так» і «ні» — все одразу відпусти.
Якщо око не спить — усі сни самі собою зникають.
Якщо не розділяє — десять тисяч дгарм єдина таковість.
розділи 20, 27, 28, 58.
Єдина таковість у своїй суті сокровенна — нерухомо забуваються всі обумовленості.
Перестати бути захопленим мережею обумовлених чіплянь.
Десять тисяч дгарм споглядаються рівно — і все повертається до 自然.
Коли зникає те, через що [щось є], — немає з чим порівнювати.
Спинений рух — уже не рух; рухомий спокій — уже не спокій.
«Корінні строфи про серединність» (ММК) Наґарджуни.
Коли двоє вже не встановлюються — як може бути одне?
У кінцевій межі не залишається ані правил, ані взірців.
Коли доходиш до абсолютного кінця.
Розкриваєш у рівності — і всі діяння разом стихають.
調
Лисячі сумніви повністю очищені; істинна довіра пряма й гармонійна.
Ніщо не затримується — нічого пам’ятати.
Порожньо-ясне є 自然 — не виснажує сили .
Це не місце мислення й вимірювання — свідомості й почуттям важко осягнути.
Істинна Таковість дгармового світу — без іншого й без себе.
Хочеш швидко узгодитися [з цим] — лише скажи: «не-двоїсте».
У недвоїстості все тотожне — немає нічого, що не було б охоплене.
Мудреці десяти напрямків — усі входять у цю основу.
Основа не коротка й не довга — одна мить є десять тисяч років.
Немає місця, де [цього] не було б — десять напрямків перед очима.
Найменше тотожне найбільшому — оманливі межі зникають.
Найбільше тотожне найменшому — не видно ні країв, ні поверхні.
Буття — це небуття; небуття — це буття.
Якщо не так — неодмінно не слід цього триматись.
Не тримайся і за цю дгарму (притча про пліт).
Одне — це все; усе — це одне.
Лише будь таким — і чого журитися про незавершеність?
Щире — недвоїсте; недвоїсте — щире .
Шлях слів відсічений — не минуле, не майбутнє й не теперішнє.